БЕЗ ВИНИ ВИНУВАТИЙ…

Завдяки постійному розвитку новітніх технологій в багатьох галузях світ стає кращим. Не оминув цих новацій і телефонний зв’язок. На зміну звичайного дротяного телефону з’явився більш дешевий, набагато зручніший, а в деяких місцях незамінний мобільний телефон. Та хоч і постійно зменшується кількість користувачів звичайним телефоном, він ще поки не втратив свого значення.

Кілька десятків років, а точніше з дня телефонізації села, користуюся звичайним телефоном. Раніше, коли обліком оплати за користування телефоном була звичайна книжечка, це було дуже зручно. Здається, з 2011 року ми користуємося паперовими платіжка- ми, які щомісячно надсилає «Укртелеком». Не моя це справа, але зауважу: якби ті платіжки зменшити в 4-5 разів, а також зменшити розфарбовану рекламу, яку розсилає “Укртелеком”, бо користувачів в умовах постійного зростання цін це мало турбує, тоді, на мою думку, можна б зменшити розмір абонентської плати.
За користування звичайним телефоном я розраховувався завжди вчасно і у повному розмірі. Тому коли я побачив, що на платіжці за грудень 2017 року в мене заборгованість у розмірі 542 гривні, був, м’яко кажучи, у шоці. Також там було надруковано: “Перерахунки на користь оператора з липня 2015 року по липень 2017 року”, тобто заборгованість збирали цілих два роки і при цьому жодного разу не повідомили про це мене.
Мій дзвінок в «Укртелеком» результату не дав, відповіді я не отримав і вирішив поїхати у Хмільник, у місцеве представництво. Чекаючи своєї черги на прийом до оператора, оскільки переді мною в черзі було ще три жінки, мимоволі підслухав їхню розмову. У жінок була аналогічна проблема, тільки суми інші (135 та більше 400 грн.), обуренню їх не було меж. Нарешті дійшла моя черга і я запитав оператора, звідки взялась заборгованість, якщо за усі послуги, надані «Укртелекомом», було оплачено мною вчасно і у повному розмірі? Вона мені відповіла: «Ви користувалися пільгою «учасник війни», на що я її запитав: «То у чому моя провина?». На це оператор промовчала, але натомість сказала, що по цьому питанню потрібно звертатись в Управління праці і соціального захисту. Відшукав вищезгадану
установу. Спеціалісту, який мене прийняв, я розповів про ситуацію, яка склалася і те, що оператор «Укртелекому» направив мене до них. Знайшовши якусь папку та переглянувши документи, спеціаліст сказала: «Ми до цієї справи не маємо жодного відношення. У тому, що з вами сталося, винний “Укртелеком». Як у першому випадку з «Укртелекомом», так і у другому з Управлінням праці і соцзахисту, – я бажав поговорити з начальником, але ні там, ні тут на робочому місці їх не було. Щоправда, тут моя співрозмовниця зв’язалася по телефону зі своїм керівництвом, на що та попросила зачекати її півгодини. Чекати я не став.
Після цього подзвонив у філію ПАТ «Укртелеком». По закінченні 10 хвилин, які просив мене зачекати автовідповідач, я почув чоловічий голос, який запитав, хто я, з якого району та у чому суть мого звернення і я ще раз розповів про свою біду.
На мої запитання, у чому проблема і хто може допомогти у її вирішенні, оператор стверджував: «Нічим допомогти не можу, звертайтесь до соцзабезу». Я не зрозумів, чому я маю звертатися до соцзабезу. Можливо, він мав на увазі, щоб там просити кошти, аби перекрити заборгованість, яку
мені нарахував «Укртелеком» невідомо за що?
Нарешті я зрозумів, що моя провина полягає у тому, що я ніби-то незаконно користувався пільгою «учасника війни». То у чому ж моя провина? Для мене навіть не важливо, можу я оплатити за зібраний за два роки і взятий з повітря борг, чи ні. Мені ятрить душу образа, що ви, чиновники, свій недогляд чи то промах перекладаєте на звичайних громадян. Пільгу «учасник війни»  можна легко скасувати, але неможливо скасувати мене як учасника війни, оскільки ще малолітнім підлітком у 1944-1945 рр. я працював на перемогу у Світовій війні. Тепер я усвідомив, що після відвідин чиновницьких кабінетів мені, 85-річному пенсіонерові, справедливості годі шукати.
На другий день після повторних відвідин «Укртелекому» і Управління праці і соцзахисту нарешті одна з тамтешніх працівниць визнала свою провину. І на цьому усе закінчилося. Я заплатив 550 гривень. То де ж справедливість?

Леонід КОЗАК.
с. Пагурці.

Коментувати

Be the First to Comment!

  Subscribe  
Notify of