Сьогодні Хмільниччина попрощалася ще з одним захисником

Страшне горе увірвалось ще в одну Хмільницьку родину, Хмільниччина втратила ще одного захисника, мужнього воїна Олександра Микитюка.

Народився і виріс Сашко у селі Білий Рукав. Він був справжнім патріотом. Незважаючи на свій зовсім юний вік, хлопець наполіг на проходженні військової служби за контрактом, оскільки не міг залишатися осторонь подій, які відбуваються на Сході нашої країни. З 2017 року після відповідної підготовки у навчальному центрі він проходив військову службу за контрактом в зоні проведення антитерористичної операції. Будучи старшим розвідником 95-ї десантно-штурмової бригади, хлопець майстерно запобігав зазіханням ворога, відважно відстоював у жорстоких боях цілісність нашої держави. 8 квітня цього року, на Великдень, мужньому бійцю виповнилося 19 років. А 30 квітня близько 9-ї години у м. Авдіївка з кульовим пораненням в голову було виявлено його тіло. У загиблого залишилися батьки і сестра.

Сьогодні тіло нашого земляка привезли на Хмільниччину. Щоб вшанувати юного бійця і провести його в останню дорогу, жителі Хмільницького району і міста Хмільника покинули свої справи і вийшли, щоб зустріти сина України. Всі люди ставали на коліна перед автомобілем з написом «Груз-200», який з далекого Донбасу привіз нашого Сашка.

У Хмільнику, перед пам’ятним місцем зі світлинами Героїв Небесної Сотні та загиблих земляків, відбулося прощання з військовослужбовцем. Всі присутні, навіть ті, хто не знав юного бійця ЗСУ, не приховували емоцій, а по їхньому обличчі текли рясні сльози. Невимовне горе прийшло в родину Олександра Микитюка, непоправної втрати зазнав увесь Хмільницький район.

Після себе юний боєць залишив пісню, яку за кілька тижнів перед смертю присвятив своїй матері. Відео, де Сашко виконує її, «гуляє» всім Інтернетом, а слова з пісні назавжди залишаться у пам’яті українців: «Привіт, мамо! Я пишу тобі листа! Привіт, мамо! В мене сльози на очах. Все нормально, світить сонце. А в полях стоїть туман. Ти не знаєш, як ми лазим по полях, ти не знаєш, як буває важко нам, як проходять наші юності роки, бо на Сході воюємо ми… Моя мамо, я прошу тебе, не плач! Я повернуся живим! А як мертвим — поцілуй мене в уста. Бо твій син Героєм став!».

Коментувати

Be the First to Comment!

  Subscribe  
Notify of