В одному із номерів газети "Життєві обрії" прочитав матеріал під назвою "В Тростянці знаходять можливості, а в Хмільнику шукають причини". В ньому йшлося про розвиток Тростянця та Хмільника. Зокрема, в матеріалі відбулось порівняння Тростянецького і Хмільницького парків. Це порівняння рекреаційних об’єктів стосувалось власне не парків, а підходів місцевої влади до забудови і облаштування цих стратегічних для обох громад територій. Кілька тижнів  намагався розібратись, що насправді відбувається навколо нашого парку,  але зрозуміти це дуже важко, практично неможливо.  

В Хмільницькому парку вже доволі тривалий час проводяться якісь роботи. Розпочались вони ще минулого року із розчистки двох озер. На даний час в парк завезено каміння - це величезні валуни, окрім того насипаються якісь кургани та проводяться якісь роботи. Там весь час працюють люди, але що вони роблять, - пояснити не можуть.  Здогадатись, що там планується неможливо. Складається враження, що наш парк перетворився на втілення чиїхось бурхливих фантазій. А що від цих фантазій отримають хмільничани і чи потрібно воно їм, незрозуміло.  Адже відбувається це все без будь-яких публічних обговорень та пояснень.  
І навіть палкі перепалки та дискусії на сесіях міської ради не змогли прояснити ситуцію та пролити світло на події, які відбуваються навколо Хмільницького парку. На даний час хмільничанам залишається лише здогадуватись,  чи цей хаос створений внаслідок невміння приймати управлінські рішення, чи комусь вигідно його створити задля власних меркантильних інтересів.
Аби уникнути непорозумінь та маніпуляцій навколо ситуації з парком, я підготував депутатський запит. В ньому було запропоновано розробити концепцію розбудови парку з його об’єктами і локаціями. Цю концепцію в доступній формі, в тому числі візуальній, подати на громадське обговорення. Креслення, дизайнерські рішення, світлини об’єктів та локацій з поділом для ймовірних інвесторів, виставити в міській раді та районному Будинку культури на огляд громади. Після цього через 1-2 тижні провести громадські слухання з конкретними пропозиціями. А далі на підставі цих напрацювань здійснити замовлення проектно-кошторисної документації на забудову і облаштування паркових територій.
На мою думку, такий підхід до вирішення цього стратегічного питання убезпечить місто і громадян від маніловщини, нав’язування індивідуальних смакових збочень, територіальних зазіхань, і дасть можливість хмільничанам користуватись і пишатись цим знаковим об’єктом на березі Південного Бугу!
На жаль, не зрозуміло з яких  причин цей депутатський запит не знайшов підтримки очільника міста і не був підтриманий депутатами на сесії міської ради у травні цього року. Ну, маємо те, що маємо.
А на наступній сесії, яка відбулась 7 червня цього року, був винесений проект рішення щодо поділу території парку на підставі заяви якогось громадянина Азейбарджану. Опа, виходить, наш парк хочуть поділити! Що відбувається, кому це вигідно? Можливо, саме тут і  криються причини всіх недомовок та маніпуляцій, час покаже. А поки що, наскільки мені відомо парк є об’єктом загальноміського використання, а не приватною власністю якогось чиновника, навіть якщо він є міським головою. І розпоряджатись ним має громада. Тому, я  запропонував зняти це питання з розгляду, адже у проекті цього рішення порушується низка законодавчих актів. 
По-перше, порушується Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»,  згідно якого питання землекористування  вирішується лише після затвердження детального планування. В даному випадку це центральна частина Хмільника, проект детального планування якої не затверджено.
По- друге, для того щоб змінювати цільове призначення частини земельної ділянки необхідно вносити зміни до діючого генерального плану міста. 
Та й взагалі, громада має знати яким бачить парк влада, а влада має знати, яким хоче бачити його  громада. Часто ці бачення бувають кардинально різними.
Після мого виступу з 26-ти присутніх депутатів лише шестеро проголосували за поділ парку, який з точки зору багатьох людей дуже схожий на дерибан паркової території.   
Незважаючи на те, що в сесійній залі до міського голови лунали запитання: "Парк - це що, ваша власність? Чому його поділ пропонується за заявою громадянина Азербайджану? Де можна побачити проект парку...?".  Відповідей на ці запитання не було.
Іншим,  не менш резонансним  на цій же сесії стало питання про реконструкцію туалету в парку вартістю  в 1 мільйон  300 тисяч гривень. Люди, задумайтесь, - 1 мільйон 300 тисяч гривень! 

Юрій Шевченко,
депутат міської ради.