Назву вулиці змінили. А чи змінилося від цього моє життя?

Назву вулиці  змінили.  А чи змінилося  від цього моє життя?

  І знов весна! Змінюються пори року. Змінюється світ, а в моєму рідному Хмільнику вулицю Кірова змінили на нову назву – Монастирська. А чи покращало від цього моє життя, життя вчительки-пенсіонерки? Таких, як сьогодні називають «діти війни». І що це нам, "дітям війни", дає?

  Ми так само з року в рік, самотужки долаючи велику відстань до автозупинки, добираємось до неї, щоб звідти автобусом дістатися до поліклініки або лікарні. Важко долати цей шлях: заважають довго прожиті роки, зіпсоване голодоморами здоров’я, погодні умови.  А про виклик таксі під час хвороби навіть мови не може бути, бо кошти сучасного рядового пенсіонера дуже мізерні. 
  Доцільно пояснити, що у нас в межах вулиці Монастирської значно висока щільність населення. Тут багато жителів поважного віку, школярів, маляток, і під час захворювання в усіх одна проблема – як дістатися хворому до лікарні?
  З настанням тепла багато хмільничан відвідують могилки своїх рідних на кладовищі, до якого веде «довгобродська» вулиця Чайковського. Важко долати людям довгий шлях від автозупинки «Школа №4» до кладовища, тримаючи в одній руці відерце з квітами, а в другій – палицю, яка підтримує, щоб не впасти під час довготривалої ходьби. А поряд, вздовж дороги, вже роками марно стоять спеціально споруджені привабливі автозупинки, ніби вказуючи на швидкий шлях до поліклініки, лікарні та до цілющих куточків природи – освяченої степової криниці.
  Звертаюсь до міського голови з проханням розглянути питання транспортного забезпечення жителів цього великого мікрорайону. Зробіть щось добре і необхідне для людей, аби вони відчули покращення. Прикро, але жителі Хмільника, а особливо його околиць, покинуті місцевою владою на призволяще. Незважаючи на це в душі всеодно не згасає надія на те, що «І на нашій вулиці буде свято», і побіжить новенький автобус по маршруту: «Поліклініка – вул. Монастирська – Степова криниця – Лікарня – Зупинка Паркова – Поліклініка». Автобус для "дітей війни", онуків з романтичною назвою «Степова криниця».
 

Валентина Іванівна Овсянюк, 
ветеран педагогічної праці
 

%d0%bf%d0%be%d0%bb%d0%be%d1%81%d0%ba%d0%b0 %d1%81%d0%b0%d0%b8%cc%86%d1%82 %d1%80%d0%b5%d0%ba%d0%bb%d0%b0%d0%bc%d0%b0

Схожі новини