Історія нашої держави свідчить про те, що українці завжди прагнули незалежності та європейських цінностей, але радянська диктатура робила усе можливе, щоб споконвічне  прагнення українців залишалось мрією. Нас мордували і знищували, лаяли і принижували, породжували комплекс меншовартості. А будь-яке прагнення вирватись зі сталевих кігтяків СРСР  закінчувались для українців кривавим терором, репресіями, голодомором, масовим знищенням української еліти та проукраїнського населення. Школи та засоби масової інформації, які могли змінити національну свідомість, масово піддавались русифікації.  Починаючи з 1919 року Україна була інформаційно і владно окупована, до влади допускались тільки ті, хто віддано присягав служити комуністичному режиму. Люди були позбавлені права вибору. Аби здобути це право, українському суспільству знадобилось сто років, мільйони політичних жертв та невинно убієнних. І хоча у 1991 році Україна стала незалежною, російський вплив на неї був досить потужним.  А після Помаранчевого майдану, відчувши загрозу втрати України з під свого впливу, Росія почала масово сотнями, а то й тисячами засилати в Україну своїх агентів. Одним з них був Янукович, перед яким стояло завдання замаскованою, фальшивою дипломатією повернути нашу державу в лоно Росії. А коли йому це не вдалось, ми отримали окупований Крим та війну на Донбасі. От тут то і повилазили інші огидні несповна розуму російські засланці, такі  як Гіві та Моторола. За всі ці російські каруселі Україна сплатила і продовжує сплачувати дуже дорогу ціну - тисячі зруйнованих родин, осиротілих дітей та стареньких батьків. Війна на Сході щоденно забирає життя українських воїнів, патріотів і героїв, які боронять наші кордони від агресора і сподіваються, що українці зроблять європейський вибір. Вони не шкодують власного життя у надії, що здійсниться споконвічна мрія багатьох мільйонів і поколінь українців - Україна стане заможною, демократичною, європейською державою. Московські методи гібридної війни вже добре відомі українцям, але незважаючи на це Росія і надалі намагається засилати в Україну таких, як Гіві та Моторола, тільки трохи толерантніших, так би мовити, "причесаних", а потім через них відновити вплив на Україну, знищуючи непокірних. Крим та Донбас стали важким уроком. Українці усвідомили - вороття не може бути, їм потрібна лише Європа, а тому не дозволять реалізуватись московським сценаріям.
   Україна ніколи не була такою близькою до здійснення своєї заповітної мрії, як зараз. Революція Гідності стала потужним рушієм до Європи. А з приходом до влади проукраїнського президента та частини політикуму, цей рух став послідовним і незворотнім.  
  Сьогодні ми є свідками народження нової, сильної європейської держави України. Згадайте 2014 рік: зруйнована економіка, повне безгрошів'я в державному бюджеті, відсутність армії, зелені чоловічки в Криму та на Донбасі, неоголошена війна. Всі боялись, аби ці зелені чоловічки не пішли далі в інші області України. В державі панував хаос, ніхто не знав, що буде завтра. Незважаючи на всі ці труднощі, українці не злякались і не кинулись в обійми "руського міра". Минуло п'ять років. Навіть для людини це невеликий термін, а для держави в історичному вимірі це взагалі одна мить. Але за цей короткий час, попри збройну агресію Росії, попри величезний  супротив п’ятої колони, завдяки виваженій та проєвропейській політиці Президента, Уряду та парламенту наша держава досягла значних успіхів.  Україна стала незалежною європейською країною. У світі її визнають як демократичну, правову державу, українцям надали безвіз, наша церква отримала Томос. Окрім того, в країні запроваджено багато реформ, зокрема, проведено децентралізацію, сформовано сучасну армію, здійснюються реформи в освіті і медицині, переформатовано поліцію. В країні будуються дороги та медичні амбулаторії, ремонтуються школи та садочки, відбулося зростання мінімальної зарплати, перерахунок та збільшення пенсій. В Уряді запевняють, що  цього року пенсіонери зможуть отримати тринадцяту пенсію і все це відбувається під час війни з Росією, бо війну зупинити неможливо, війну можна виграти, або програти.  
   Звичайно, в Україні дуже багато проблем, адже люди хочуть достойного життя, достойних зарплат та пенсій, якісної медицини, розвиненої інфраструктури, а найголовніше -  впевненості у завтрашньому дні. Люди не повинні боятись того, як це було у Криму, що завтра можуть прийти зелені чоловічки і повернути їх в "совок" з нелюдським існуванням, репресіями та голодомором.

Олександр 
ОКОЛОДЬКО,
голова ради редакторів Вінницької області.