Саме так чинять з пам'ятним знаком, який хмільничани називають будьонівцем. Уже майже два роки, ця гранітна стела зазнає знущань з боку міської влади. Такі дії, на думку багатьох жителів міста, є нічим іншим, як вандалізмом з боку влади  та викликали у суспільстві неабиякий резонанс.

  Почалось усе з того, що думки хмільничан стосовно цієї споруди  розділилися: одним  будьонівець заважає, іншим  - ні. А відсутність у міських керманичів будь-якої позиції щодо цієї архітектури, породила навколо неї хаос та безлад,  який викликає  серед людей обурення,  подив та плутанину. 
  Серед хмільничан подейкують, що міський голова, нібито, особисто віддає накази - то реставрувати пам'ятник, то довбати його в мороз і вітер, то накрити чохлом, то знову довбати, а тепер знову реставрувати.  Зараз тривають роботи з відновлення пам'ятної споруди, а хмільничан уже цікавить, чи будуть його знову довбати, чи вже залишать нарешті у спокої. 
  На думку хмільничан у владної верхівки міста відсутня стратегія розвитку, а це в свою чергу призводить до хаосу та суперечок. Люди вважають, що влада повинна діяти за чітко визначеним перспективним планом. Хмільничани хочуть і повинні  бачити, як буде розвиватись місто, інфраструктура їхніх дворів, вулиць, провулків, скверів та майданчиків для дітей і відпочинку.  
  Хаос у чиїйсь голові не повинен розповсюджуватись на все місто. 
  Суспільний резонанс та суперечки навколо будьонівця ще раз підтвердили інертність градоначальника у пошуку компромісу.  А бездумні, так би мовити "з кандачка",  прийняті рішеня викликали у хмільничан  хвилю обурення та  низку звернень до міського голови. Яка буде на них реакція - покаже час, а поки що  розвиток цих подій нагадує сюжет з кінофільму "Свадьба в Малиновке", де місто захоплюють то одні, то інші, а бідний Попандопало путається і не знає що робити і як діяти. 

  В редакцію надійшов лист за підписом 145 жителів Хмільника. Люди просять опублікувати їх звернення до міського голови, відповідь на це звернення виконкому Хмільницької міської ради, а також їх думки та обгрунтування з приводу цієї відповіді.

  На думку хмільничан у владної верхівки міста відсутня стратегія розвитку, а   це в свою чергу призводить до хаосу та суперечок. Суспільний резонанс навколо будьонівця ще раз підтвердив інертність градоначальника у пошуку компромісу. А бездумні, так би мовити "з кандачка",  прийняті рішеня викликали у хмільничан  шквал обурення та  низку звернень до міського голови. Яка буде на них реакція покаже час.

ЗВЕРНЕННЯ

1 березня 2019 року

  Ми, жителі м.Хмільника висловлюємо свою стурбованість з приводу так званої реконструкції меморіального комплексу, розташованого на перехресті вулиць Пушкіна та Героїв Небесної Сотні. Реконструкція проводиться без врахування думки більшості хмільничан, а значить не може вважатись правильною. На наше глибоке переконання такі дії та методи  інакше як варварськими назвати не можна. Адже згадана скульптурна композиція має прості, але водночас гармонійні, пропозиційні, зрозумілі та довершені форми. Під дію Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки» даний пам’ятник не підпадає, отже немає ніякої потреби в його реконструкції.  Пам’ятник був збудований за народні кошти українськими скульпторами і символізує простих солдатів – синів українського народу, які були фактично учасниками за незалежність України. Це наша пам'ять і вдячність мільйонам українців – селянам та робітникам, що загинули в роки  громадянської та Великої Вітчизняної війни. Згаданий  меморіальний комплекс нікому не заважає і не ображає релігійних та інших почуттів, є однією з своєрідних візитівок нашого Хмільника. Тому ми не можемо байдуже спостерігати    як варварськими методами здійснюється руйнування пам’ятника під виглядом реконструкції.  Так вчиняють лише шкідники, які не бажають миру та злагоди в місті-курорті.  В Європі так ніхто з пам`ятниками не робить. Такі дії аж ніяким чином не сприяють об’єднанню та консолідації громади м.Хмільника. Необхідно все робити для того, щоб об’єднувати людей, а не прискіпливо вишукувати різні надумані приводи для роз’єднання людей. Вважаємо даний меморіальний комплекс культурною спадщиною громади, який необхідно оберігати та шанувати, адже це пам’ятник нашим дідам та прадідам, що полягли в боях за свободу і незалежність та подарували нам життя. 

ВИМАГАЄМО: 
1. Негайно припинити будь-яку реконструкцію згаданого меморіального комплексу та залишити його в первісному (оригінальному) вигляді і не порушувати спокій та пам'ять про загиблих. 

  2. До дня визволення м.Хмільника від німецько-фашистських загарбників здійснити ремонтні роботи та усунути ті пошкодження, які були нанесені «реконструкторами» і відновити пам’ятник. 

Жителі м.Хмільника. 
(Цей лист міська рада отримала) 

Відповідь виконкому

29 березня 2019 року 

  Виконавчий комітет розглянувши звернення жителів міста Хмільника щодо відновлення попереднього стану «Пам’ятника бійцям громадянської війни і воїнам Радянської Армії», що розташований по вул. Пушкіна, в межах своїх повноважень повідомляє наступне.
  Для прийняття виваженого рішення місцевим органом самоврядування було направлено листи до Українського інституту національної пам’яті та до Управління культури і мистецтва Вінницької області державної адміністрації щодо роз’яснення правомірності дій по демонтажу пам’ятника,  на що отримано вичерпні та переконливі відповіді. 
  Відповідно до роз’яснень цих компетентних державних установ, частина «Пам`ятника бійцям громадянської війни і воїнам Радянської Армії», яка містить контурне рельєфне зображення червоноармійця у традиційному для свого часу військовому вбранні «будьонівця», містить символіку комуністичного тоталітарного режиму, оскільки присвячена бійцям Червоної Армії, які брали участь у встановленні радянської влади. Вказана частина має бути демонтована або реконструйована з дотриманням вимог чинного законодавства.
  Таким чином, враховуючи вищезазначене, пам’ятник підлягає під Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Передбачатиметься процедура із обговорення із громадськістю міста цього питання в установленому порядку. 

І ЗНОВУ ЗВЕРНЕННЯ

3 травня 2019 року 

  Як стало зрозуміло з листа Хмільницької міської ради від 29.03.2019 року на думку начальника управління містобудування та архітектури частина пам’ятника бійцям громадянської війни і воїнам Радянської Армії, що розташований по вул. Пушкіна (якщо він саме так називається, вочевидь згідно певної проектно-технічної документації, зміст якої невідомий мешканцям м.Хмільника, адже на самому пам’ятнику відсутній будь-який напис, який чітко вказує кому саме збудований пам’ятник) «містить контурне рельєфне зображення червоноармійця у військовому вбранні «будьонівця», містить  символіку комуністичного тоталітарного режиму, оскільки присвячена бійцям Червоної Армії, які брали участь у встановленні радянської влади». В згаданому Законі України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» жодного слова чи терміну «будьонівець» немає, відтак відсутнє і саме визначення та заборона цього кимось надуманого терміну. Відсутні терміни «будьонівець», «червоноармієць», «Червона Армія» як і в самій назві пам’ятника, так і на пам’ятнику взагалі немає ніяких написів, про що ми вже наголошували. 
  На головному вбранні людини, схожої на військового, що зображений на пам’ятнику, напевно, боєць громадянської війни, дійсно присутня п’ятикутна зірка, яка, ймовірно, була неодмінним атрибутом військової форми тих часів. Чи зображений на пам’ятнику червоноармієць, чи просто особа чоловічої статі (партизан, селянин, робітник чи Павка Корчагін) достеменно невідомо, про це ми можемо лише здогадуватись. Адже загальновідомо, що в ті складні часи люди часто-густо ходили в військових шинелях, головних уборах, зокрема, солдати, що повертались з фронтів Першої світової війни та одиноке зображення п’ятикутної зірки  на головному уборі, згідно Закону не підпадає під термін «символіка комуністичного тоталітарного режиму», принаймні там про це нічого не сказано. 
  В назві пам’ятника немає жодного слова і про те, що він присвячений людям, які брали участь у встановленні радянської влади. Про це знову ж таки можна лише здогадуватись, але документального підтвердження цьому немає. Отже, враховуючи вищевказане, даний пам’ятник не може підпадати під дію згаданого Закону, відтак і відсутня будь-яка потреба в його реконструкції, адже він нікому не заважає і на ньому відсутні будь-які документально підтверджені ознаки, що суперечать вимогам Закону. Здійснювати руйнування пам’ятника (невідомою особою було відбито частину руки радянському солдату) неприпустимо, це виглядає як наруга над мільйонами загиблих. Здійснювати «реконструкцію», яка спонукає лише здогадки чи припущення певних осіб, також не потрібно.

Витяг з закону 
Стаття 1. Визначення термінів.

  1. У цьому Законі нижче наведені терміни вживаються в такому значенні: 
пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів - публічне заперечення, зокрема, через засоби масової інформації, злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, діяльності радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, виготовлення та/або поширення, а також публічне використання продукції, що містить символіку комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів.

Символіка комуністичного тоталітарного режиму - символіка, що включає:

  а) будь-яке зображення державних прапорів, гербів та інших символів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік у складі СРСР, держав так званої "народної демократії": Народної Республіки Албанії (Соціалістичної Народної Республіки Албанії), Народної Республіки Болгарії, Німецької Демократичної Республіки, Народної Республіки Румунії (Соціалістичної Республіки Румунії), Угорської Народної Республіки, Чехословацької Соціалістичної Республіки, Федеративної Народної Республіки Югославії (Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії) та соціалістичних республік, що входили до її складу, крім тих, що є чинними (діючими) прапорами або гербами країн світу;

  б) гімни СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік чи їх фрагменти;
  в) прапори, символи, зображення або інша атрибутика, в яких відтворюється поєднання серпа та молота, серпа, молота та п’ятикутної зірки, плуга (рала), молота та п’ятикутної зірки;

  г) символіку комуністичної партії або її елементи;

  ґ) зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), особам, які обіймали керівні посади у вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, органах влади та управління областей, міст республіканського підпорядкування, працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів;

  д) зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені подіям, пов’язаним з діяльністю комуністичної партії, із встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (крім пам’ятників та пам’ятних знаків, пов’язаних з опором і вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури);

  е) зображення гасел комуністичної партії, цитат осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), осіб, які обіймали керівні посади у вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, органах влади та управління областей, міст республіканського підпорядкування (крім цитат, пов’язаних з розвитком української науки та культури), працівників радянських органів державної безпеки всіх рівнів.

  Згідно Конституції України єдиним джерелом влади в Україні є народ і тільки громада окремого міста чи населеного пункту може вирішувати в межах закону питання, що стосуються безпосереднього життя конкретної громади, в тому числі і питання реконструкції пам’ятників, тим більше на тлі децентралізації. Згаданий в листі міської ради Український інститут національної пам`яті не має повноважень вказувати громаді міста, що їй робити з пам’ятниками, вулицями тощо. Інформація, яку може надати УІНП, може бути лише у вигляді рекомендації. Тому не було вагомх підстав і звертатись за роз’ясненнями до УІНП. 
  Як уже нами наголошувалось, на пам’ятнику зображені, ймовірно, прості солдати, які були робітниками та селянами, а не зображені особи, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), особи, які обіймали керівні посади у вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), в інших союзних або автономних радянських республіках, органах влади та управління областей, міст республіканського підпорядкування, працівники радянських органів державної безпеки всіх рівнів. 
  Пам’ятник не містить ніяких ознак чи символіки комуністичного тоталітарного режиму, тому немає ніякої потреби в його реконструкції. 

В місті є чимало проблем і місць, де потрібно докласти зусиль для усунення проблем  та недоліків і відповідно привести місто до європейського рівня.

  Згаданий пам’ятник в цьому переліку  для докладання  зусиль точно не на першому місці. При бажанні можна і треба було знайти компромісне рішення, зокрема, не завдаючи ніякої шкоди пам’ятнику розмістити на ньому напис, наприклад такого змісту:  «Українським воїнам, що загинули в боротьбі за свободу і незалежність України в період 1917-1921 та 1941-1945 років», адже саме бійці громадянської війни, серед яких було чимало українців, звільнили Україну, зокрема, від польських  та німецьких окупантів в 1919-1921 роках. Час розкидати каміння вже минув, настав час збирати каміння.

  Отже, ми переконані – згаданий пам’ятник нікому не заважає і ніяких підстав для його реконструкції не існує. Тому залиште його в спокої, припиніть руйнувати і відтворіть первісний стан. 

А. Мироненко, О. Троцький, В. Дехтяр, Н. Шевчук, І. Сторожук... 
Всього 145 підписів.