Хто з нас не любить смачний і духмяний медок? Для когось, можливо, це смак дитинства, для когось - повсякденні ласощі, а для пасічників це щоденна робота з бджілками. Саме завдяки їм ми можемо смакувати цілющим та ароматним продуктом.  
  Сьогодні, 19 серпня,  представники солодкої професії відзначають  своє свято – День пасічника.  Святкуватимуть його й знані у  нашому Хмільницькому районі Володимир Кордонець та Володимир Чопенко. 

   Володимира Сергійовича Кордонця знають в краї не лише як досвідченого водія-далекобійника, а й як вправного столяра з «золотими руками». За що не візьметься – усе вдається. Словом – майстер на всі руки. 
   Володимир Вікторович Чопенко - підприємець і талановитий художник. І знає його майже  кожен хмільничанин, адже взуття, яке він продає, завжди стильне та якісне, тому до нього звертається чи не кожен містянин. А його картини? Вони ж просто зачаровують та надихають…
   Та окрім цього, герої моєї розповіді особливі, бо володіють солодким  багатством завдяки дружбі зі смугастими комахами ось уже п’ятий рік поспіль. Те, що ця робота їм до душі, сумніву не виникає, адже за такий  короткий термін у них з’явилось ціле царство бджіл, а це майже 250 бджолосімей! 
А розпочалось усе з того, що якось дружина Володимира Кордонця  захотіла зайнятись бджільництвом. Випросила у Володимира Сергійовича, аби той купив їй вулики. Тож вирішив чоловік купити спочатку два вулики. 
   - Перше моє знайомство з бджолами почалося з укусу, - жартома каже Володимир  Сергійович, - тому підходити більше до них я не виявляв жодного бажання.
   Дружина ж захопилася працелюбними бджілками, полюбила їх, з трепетом ставилась до них, а вони за її любов віддячували солодким нектаром. Далі Володимир Сергійович придбав для неї ще десять вуликів. Став уже й допомагати дружині, будував для комах будиночки власноруч, все більше і більше захоплюючись солодкою справою, а далі й геть «прикипів» до золотих комашок. Відтоді це стало його улюбленим хобі.
   Згодом до медової справи долучився сусід, тепер ще й колега - Володимир Чопенко. Пасіка поступово збільшувалась. А потім бджолярам спало на думку створити щось таке, чим можна збільшити виробництво меду. І от, добряче помізкувавши, вони майже самотужки змайстрували таку пасіку, якої немає ні в кого у нашому Хмільницькому краї – виїзна компактна вулик-хатинку «Берендей», в якій  під «одним дахом» проживає 104 бджолосім'ї. 
   Тож нині у них ціле бджолине царство на колесах, яке гуде та пахне ароматами всілякого меду. Їх задум вийшов напрочуд вдалим  і наразі Володимири отримують значно більше солодкого нектару, а ще - насолоджуються прекрасними краєвидами, вдихають аромати квітів та трав. Ну що ще треба для щастя?! А головне, ця технічна вигадка економить сили бджілок та продовжує їхнє життя, не змушуючи долати величезні відстані в пошуках нектару.
   - Раджу всім, хто вирішив завести пасіку, вірити у власні сили, вчитися, не лінуватися, не боятися експериментувати, бути терплячими і результат не забариться, - повчає бджоляр Володимир Кордонець. – Бджоли – це ж не лише мед і бізнес, а шалений заряд енергії та загальне покращення самопочуття.
   Пасічники практично живуть зі своїми бджілками, люблять та піклуються про них,  навіть настрій навчились відчувати:
   - Бджоли, як і люди, бувають спокійні й агресивні, - розповідає Володимир Чопенко. - Буває, відкриєш вулик, і вже по гудінню  бджіл можна зрозуміти, чи добре себе почувають, чи щасливі, чи  голодні, чи роздратовані наші підопічні. 
   Весь медозбір чоловіки у роз’їздах, вдома застати їх практично неможливо. Їхня пасіка на колесах мандрує садами, лісами й полями – залежно від того, де настав час збирати мед. Дбають про дорогоцінних бджілок Володимири та старанно вибирають квітучі місця, аби вони могли «напастись» досхочу. Подорож у комах закінчується у серпні, а після цього починається підготовка пасіки до  зими.
Ріпаковий, акацієвий, гречаний, соняшниковий!  Яким лише медовим нектаром не смакують в родинах Володимирів. А ще його цілющу дію відчувають на собі хмільничани та жителі Європи, які купують у пасічників мед. Адже усім відомо, що куплений медовий нектар у пасічника  -  гарантія отримати натуральний продукт. 
   А як вибрати мед, бджолярі дали декілька порад: 
   - Коли мед переливають з посудини в посудину, якщо він справжній - він лягає, в’ється, як змія, пластами, а не тече, як вода. У кожного меду свій період кристалізації. Мед із соняшнику кристалізується приблизно через два тижні, з ріпаку — через 10 днів. Акацієвий може залишатися без кристалів тривалий час. За цим показником теж можна оцінювати те, що купуєте, - ділиться бджоляр Володимир Чопенко. - Липовий та соняшниковий мед має світло-жовтий колір, гречаний – темно-коричневий, різнотрав’я – жовтий. Тож обирайте, яке вам до вподоби солодке «золото», смакуйте та оздоровлюйтесь. 
  На завершення розмови Володимир Кордонець та Володимир Чопенко привітали усіх пасічників Хмільницького краю з професійним святом та побажали щедрих медозборів, сприятливих погодних умов, лагідних бджіл та солодких миттєвостей життя.
 

Спілкувалась 
Наталія ЧЕРНЕНЬКА, 
«Життєві обрії»
Фото Богдана МОСКАЛЮКА