10 жовтня відбулося відкриття обласної виставки образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва – частинки історії творчої діяльності Центру народної творчості та безпосередньо творчої праці народних майстрів.
  Виставка була започаткована ще 1939 року. З 1945 року стала традиційною. Цьогоріч вже 71-а. Майстри, митці не живуть поза часом. Усе, що їх хвилює - життя народу, його творчість знаходить відголос у їхніх роботах.
  Михайло Громов, Інна Громова, Вікторія Козаченко, Микола Загородній представляли наше місто і район в цій традиційній виставці.
ітоглядні ідеї та художньо-естетичні вподобання наших предків. Рефреном у багатьох роботах звучить тема України, українського народу зі своїми пречудовими традиціями, звичаями, з його пісенним багатством. Це душа народу. І звичайно всіх хвилює наше страждальне сьогодення. На виставці були представлені роботи майстрів та художників: вишивальниць, гончарів-керамістів, витинанкарів, ручного ткацтва, декоративного розпису, малярства та графіки.
  Звичайно, в газетній статті описати ту особливу атмосферу, дивовижні враження від експонатів, форм, кольорових гам, символів неможливо. Це все треба побачити, переосмислити, відчути.
  Народна творчість – це наша духовність, наша національна культура, наш національний скарб, наша ідентичність.
  А далі нам (Михайлу Громову, Інні Громовій і мені) просто пощастило побувати на відкритті (у Вінницькому художньому музеї) виставки монументальних творів Феодосія Гуменюка. Нашого земляка (народився в селянській родині 1941 року село Рибчинці Уланівського району) професора Академії Мистецтв, Народного художника України, Лауреата Шевченківської премії. На виставці «З думкою про Україну» представлено 40 робіт.
Як стверджує Феодосій Максимович, отримавши художню освіту в Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна (1965-1971) він та його побратими, друзі вихідці з України стали задумуватися: хто ти? звідки ти?  чого прагнеш? Змушена була заговорити українська душа. Крім основних знань та практичних навиків, говорить маестро, саме освіта відкривала очі на дійсність.
 Бо ще й досі в українському суспільстві побутує страшна зараза: почуття якоїсь другорядності, меншовартості. Це наша біда. Треба позбуватися цієї хвороби. Сталінсько-брежнєвські держиморди все зробили, щоб ми не знали своєї історії, своїх звичаїв, традицій. Забули про свою Українську духовність. 
  Ось чому митець з початку 80-х років почав писати твори пов’язаних із спалахом національної самосвідомості. Дати змогу народу пригадати свої звичаї, традиції та й, врешті, свою історію. З'являються твори: «Гонта і Залізняк», «Маруся Чурай», «Повернення Чумака», «Різдво», «Великдень», «Благовіщення» та інші. Висвітлює, розширює майстер у своїх творах пізнання системи національної символіки. А символами є образи гетьманів, матері-церкви української, обрядів, звичаїв українського народу, образ рідної землі. «Козацька ікона», «Богдан Хмельницький», «Христос в пустелі», «Нас тут триста, як скло товариства лягло» та інші. 
  Цікава зустріч, спілкування, обмін враженнями між художниками, мистецтвознавцями та самим маестро залишила дуже багато позитивних емоцій. 
 Треба всім зрозуміти, що твори образотворчого мистецтва різних жанрів, виконаних в різних техніках - це краса, багатство, культура нашого народу, духовність, історія нашої держави, краю, зброя, це наша релігія.
  Особливо нині, коли так званий «старший брат», сусід і вічний ворог веде з нами війну. За всю історію «спільного життя» він вкрав у нас  і присвоїв дуже багато українських культурних цінностей, в тому числі навіть назву держави, порушивши при цьому християнські заповіді (6,8.9,10), і пішов на нас війною. Хоче знищити нас як націю, а культурні надбання присвоїти собі. Життя наше, мов ріка, розливається між двох берегів. Як уберегтися в стрімкій буденній водоверті? Чи кожен із нас істинно живе Україною? Вважає себе українцем,  вболіває за нашу українську духовність і культуру? Чи живемо, як говорив Іван Франко:  «Ти, брате, любиш Русь за хліб і кусень сала»? 
  Тож браття українці, подоляни! Відвідуймо виставки образотворчого мистецтва, споглядаймо, вчімось, знаймо і оберігаймо нашу духовність, культуру та історію.

Д. Власійчук,
член Національної спілки народних 
майстрів України