Не кожна справа, навіть улюблена, дається легко й виконується на одному диханні. 
   Але якщо робити це в ім’я або заради, - то сили додаються і дії набувають змісту…
  Новина про загибель чотирьох молодих воїнів бригади морської піхоти, серед яких наш земляк із Торчина 24-річний Сергій Шандра, сколихнула всю Україну, зокрема Вінниччину та Хмільник і район. 
  Хмільничани висловлювали співчуття рідним загиблого під час прощального мітингу на проспекті Героїв Небесної Сотні у місті, проводжаючи бійця в останню путь у рідному Торчині, а також в мережі інтернет. Коментар хмільничанина Віктора Гребельського,  що з’явився на сторінці нашого видання у Фейсбук, вразив щирістю і небайдужістю до подій, що відбуваються в країні й до важкої втрати бійців, що загинули в зоні ООС. 
  «Так трапилось, що свій 50-кілометровий забіг давно омріяним маршрутом "Уланів-Сальниця-Скаржинці-Торчин-Хмільник" вдалося бігти у п`ятницю 9 серпня. Пробігаючи по центральній вулиці села Торчина, звернув увагу на відчинені навстіж одні з воріт та майоріння двох державних прапорів різнобіч на стовпцях, а також рясно всипану частину дороги квітами аж до виїзду із села. Дещо обдумавши ситуацію згадав, що напередодні. їдучи з дружиною та молодшою дочкою на Батьківщину із Києва до Хмільника, дізнався від дружини Тетяни, що в зоні АТО (ООС) знову загинув наш земляк із Торчина. Тому подумав, що правильно було б присвятити цей забіг нашим воїнам. Адже, повірте їм там зовсім не солодко та нелегко. І ті відчуття втоми, які я відчував на 40-му кілометрі, коли побачив квіти на дорозі, здались мені нікчемними поряд із щоденним, щохвилинним станом бійця на передовій. З цими думками бігти стало легше. Вічна слава захисникам нашої Батьківщини від незрозумілого та не визнаного в повній мірі світовою спільнотою, ворога. Рідним можливо виразити лише співчуття, адже ніщо у світі не здатне загоїти рани, отримані від втрати рідної людини».
   Віктор Гребельський - колишній дільничний інспектор Хмільницького райвідділу міліції. Зараз проживає у місті Києві, працює в Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України. Бігом займається активно, часто бере участь в марафонах. 
   Перебуваючи у відпустці, він приїхав у Хмільник до рідних. Тут вирішив потренуватись, пробігшись рідними місцями.
   Каже, пробіг територією, яку колись обслуговував в якості дільничного інспектора. 
   Про те, що вирішив свій біг присвятити воїнам, розповідає скромно. В такий спосіб він висловив повагу й шану бійцям та співчуття рідним загиблих воїнів. 
   Хтось присвячує їм вірші, хтось пісні, хтось картини, хтось вшановує пам'ять добрим словом чи молитвою, а хтось - присвячує біг… Кожен витвір мистецтва, кожна дія, кожне слово в ім’я захисників, Героїв України має безцінну силу та вагу. Допоки ми їх пам’ятаємо – вони живуть. Герої не вмирають в серцях українців! 

Юлія Шандра,
"Життєві обрії"