Мабуть, кожен чудово знає відчайдушних водіїв-далекобійників, які пов’язали своє життя з довгими дорогами та величезними автівками. Для цих майстерних водіїв дорога стала стилем життя і тепер вони не уявляють свого існування без руху вперед і тільки вперед. Ви лише уявіть, як це захоплює - дорога, подорожі, нові люди та країни і «море» вражень! Та разом з цим їхня робота  надзвичайно відповідальна і небезпечна, тому далекобійники -   люди серйозні, надійні і справжні профі та знають добре: дорога жартів не любить.
  Підкорювати автошляхи переросло у залежність і для нашого краянина Ігоря Лялька.

   Ігор Анатолійович усе життя за кермом. Вперше відчув себе водієм, коли був школяриком. Тато причепив йому кермо між двома деревами, коробку передач і «їздив» Ігор залюбки цією автівкою майже весь день та кожного дня.  Дуже часто брав його з собою в дорогу родич, який працював водієм. Хлопчик уважно вдивлявся та вивчав що до чого й мріяв стати далекобійником і побачити світ.  
   Тепер цей привітний чоловік справжній профі, адже тримає руки на кермі автомобіля вже 30 років, майже 20 з яких – підкорювач великих доріг. Починав свій водійський стаж Ігор Лялько із ЗІЛу на Крайній Півночі Росії, потім працював на буровій машині, згодом повернувся у Хмільник, пересів працювати на КамАЗ у  Хмільницькій автоколоні. А далі яких лише машин у нього не було...
   В 2001 році Ігор Анатолійович вперше сів за кермо фури та вирушив у далекий рейс до Польщі. Відтоді й розпочалась його дорожня «романтика» і чоловік неначе закохався у велику дорогу. 
   50-річний водій не уявляє себе без авто та дороги: 
  - Я люблю свою роботу, бо дорога – це моє життя, а машина – мій другий дім. Цю міць не можна порівняти ні з чим. Не люблю сидіти на одному місці, мені постійно потрібен рух.
  Де лише Ігор Анатолійович не бував: і в Росії, і в Польщі, і в Німеччині. Їздив дорогами Голландії, Бельгії, Молдови, Туреччини, Франції, Угорщини… Щоразу перетинаючи кордони країн, отримував нові враження і, звичайно ж, безцінний досвід. 
  - За кордоном мене вражають та приємно дивують ідеальна чистота і бездоганні дороги. Вони настільки рівні, що можна заварювати каву під час руху, - розповідає далекобійник. – Кожна держава по-своєму гарна і в кожній свої мальовничі пейзажі. 
  Зазвичай далекі рейси у далекобійника розпочинаються з раннього ранку й до пізнього вечора, тож є ймовірність і заснути… Як же бореться Ігор з підступним сном? А рятується чоловік кавою та кока-колою, ще допомагає вмивання водичкою. Ну, і звісно ж, музика, яка завжди тримає його в тонусі. Окрім цього, у вантажівці Ігоря є тахограф. За допомогою цього пристрою водія можуть контролювати: наприклад, скільки їхав та з якою швидкістю, коли їв і скільки спав. І якщо далекобійник за кермом перебуває більше дев’яти годин підряд, необхідно робити відпочинок, інакше штраф фірмі, на якій він працює  -  неминучий. 
  Ігор Анатолійович має дорогу серцю та люблячу сім`ю. До його «подорожей» всі давно вже звикли та ставляться з розумінням.  До того ж тепер є телефон та інтернет, тож зв'язок підтримують цілодобово. Звісно, такі розлуки змушують далекобійника сумувати за рідними, особливо за дружиною. Тож коли чоловік повертається додому - з дружиною Людмилою ніби заново закохуються один в одного. Це так романтично! 
Тішиться далекобійник, що у нього така розуміюча дружина, яка ніколи не дорікає, що чоловіка майже не буває вдома. Одного разу навіть вирушила з ним у рейс. Спеціально зробила закордонний паспорт і поїхали обоє в Угорщину, повезли ліс. Людмила була у захваті від такої подорожі та ще й з коханим чоловіком.  
  До речі, як і всі далекобійники, Ігор вміє чудово готувати. Для цього у його  фурі є все необхідне. Та іноді, за браком часу,  доводиться обходитися й сухим пайком. 
  Таке воно життя у «лицарів доріг» - суцільний шлях. Тут вони зустрічають святкові дні, свій день народження, а інколи й Новий рік. У тих нелічених годинах асфальту, що відскакує з-під коліс, - сенс життя водія.  І ніхто, мабуть, так як далекобійник, не відчуває тепло на душі  від повернення додому.
  На завершення нашої розмови Ігор Лялько привітав усіх далекобійників з прийдешнім святом та побажав щасливої й безпечної дороги, добробуту та душевного задоволення, щоб завжди Господь усіх оберігав і кожного з нетерпінням чекала сім'я. 

Наталія Черненька,
«Життєві обрії»