Сьогодні, 25 квітня,  Хмільник у скорботі схилив голови — на центральній площі перед Будинком культури відбулося прощання із Захисником України Русланом Миколайовичем Бабаком.

Руслан Бабак загинув 31 липня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Водяне Волноваського району Донецької області. Упродовж тривалого часу солдат вважався зниклим безвісти. Лише нещодавно стало відомо про його загибель.

Хмільничани зібралися на площі, щоб провести в останню путь того, хто віддав найцінніше — своє життя — заради миру і свободи України. Під звуки жалобного маршу, з квітами та сльозами на очах, мешканці міста схилили голови на знак поваги й вдячності.

Командир 173-батальйону, капітан Шпорт висловив глибокі співчуття родині полеглого воїна, подякував батькам за сина та вручив батькові Русланову медаль "За захист Батьківщини". 

Також до присутніх з словами співчуття та вдячності звернулися заступник міського голови Сергій Редчик, помічник-консультант народного депутата Петра Юрчишина — Андрій Барабан, майор Збройних сил України Павло Кислов, а також благочинний храмів Хмільницького району ПЦУ Іван Пукас, який провів молебень за спокій душі загиблого воїна.

Зі слозами на очах присутні слухали слова дружини полеглого Русланового побратима з позивним "Тесть", тіло, якого Руслан виніс з поля бою. Вона подякувала родині полеглого воїна та Русланові.

"Дякую тобі Руслане на небі, за те,  що виніс тіло мого чоловіка, за те, що маю місце його поховання. Я до останнього сподівалася, що подякую тобі живому, але не судилося, - сказала згорьована дружина.

Церемонія прощання закінчилася покладанням квітів, від вдячних хмільничан, до труни Героя. Поховали Руслана Бабака на Вугринівському кладовищі. 

Бабак Руслан Миколайович народився у місті Артемівськ Донецької області (нині місто Бахмут) 6 червня 1984-го року. з 1991 року навчався в Опитнянській середній школі, яку закінчив у 2001 році. У тому ж році вступив до Національного аерокосмічного університету «Харківський авіаційний інститут» на факультет «компʼютерні мережі і системи», який закінчив у 2006 році.
Після закінчення університету працював на підприємствах міста Харкова за спеціальністю «компʼютерна інженерія».
У період з 2015 по 2019 роки Руслану довелося попрацювати за кордоном.
Повернувшись додому, проживав у селищі Опитне Бахмутського району Донецької області.
У 2021р. переїхав на Вінниччину до цивільної дружини та великої родини у місто Хмільник, де зустрів початок повномасштабного вторгнення росії в Україну. 

25 лютого 2022 р. добровільно став на захист Батьківщини. Служив в окремій 120-й бригаді територіальної оборони. Мав
позивний «Дядя». Брав участь у боях на Донеччині під Бахмутом, Часовим Яром та на Курахівському напрямку.
Загинув 31 липня 2024р. під час ворожого штурму поблизу села Водяне Донецької області.
Руслану навічно залишилось 40 років.