Інцедент трапився у селищі Тростянець. Військовозобов’язаний прийшов до військкомату за повісткою, де наніс ножове поранення сержанту, - повідомляє Гайсинський РТЦК та СП

Свій вчинок зловмисник аргументував тим, що «Він хотів відправити мене на війну». 53-річний військовий зараз перебуває у реанімації.

Далі мовою оригіналу:

УДАР ВІД СВОГО

(Справжні імена учасників події змінено з метою не розголошення персональних даних)

Вже понад десять років нам доводиться боротись з ворогом, що зазіхнув на найдорожче. На наші життя, життя наших дітей, життя рідних та близьких. Захистити їх можемо тільки ми самі. Кожен з нас є опорою та надією нації, гордістю своїх рідних та близьких.

Військовослужбовці Збройних Сил України, які в ці дні під час стримування ворожої агресії беруть на себе основний удар російського окупанта, багато не просять. Вони нікого ні до чого не змушують. Лиш нагадують – ця війна стосується кожного. Ворог загрожує всім без винятку жителям нашої країни, а протистояти цьому може лише один вчинок свідомого громадянина – стати на захист своєї Вітчизни, своїх рідних, близьких, знайомих, адже ворога можна подолати лише гуртом і тут не може бути розлому між «там» і «тут». Та на жаль – він існує. Складається враження нібито деякі громадяни забули ранок 24.02.2022 чи початок 2014...

Випадок, який стався сьогодні 25 листопада 2024 року в другому відділі Гайсинського РТЦК та СП (селище Тростянець) – кричущий. Мимоволі запитуєш себе: кому потрібна перемога – чи не нам всім?

57 років – стільки військовозобов’язаному Миколі Р., який прийшов сьогодні по повістці до Другий-відділ Гайсинського Ртцк-та-Сп другого відділу Гайсинського РТЦК та СП. Здавалося б – поважний вік для мудрих вчинків. Очевидно, що даний чоловік не зміг би на рівні з молодшими побратимами нести службу в бойових частинах, однак завдяки своєму життєвому досвіду і навичкам мав можливість допомогти країні в найважчий період її історії, проходячи службу в тилових підрозділах – чим здійснив би свій вагомий внесок в нашу спільну Перемогу.

Проте чомусь військовозобов’язаний Микола Р. переконаний, що саме для нього ворог – це людина, яка… була мобілізована ще в грудні 2022-го.

Той, хто маючи 75-річну матір, дружину та двох доньок та пройшовши 53-ох річний життєвий шлях – не зміг стояти осторонь доленосних подій. Він – сержант Г. і він робив те, що належить робити справжньому чоловікові. Той, хто у 2022 році призваний на військову службу по мобілізації до військової частини А4712, де неодноразово виконував бойові завдання та лише в липні 2023 року за станом здоров’я був переведений для подальшого проходження служби до другого відділу Гайсинського РТЦК та СП. Учасник війни – робив, що міг. Заради країни, заради її людей, заради своєї сім’ї.

Проте ранок 25 листопада 2024 – це все змінив.

Звичайна планова робота з військовозобов’язаними обернулася… замахом на вбивство. Сержант Г. опинився в реанімації, бо отримав удар ножем в область правої ключиці від свого земляка військовозобов’язаного Миколи Р., спокій і добробут якого воїн захищав з 2022 року, не шкодуючи ні свого життя, ні здоров’я та докладаючи всіх сил для того, щоб війна не дійшла до рідного краю.

Замах на вбивство, пошкоджена артерія, кровотеча, реанімація… «Бо він хотів відправити мене на війну!» – такими словами 57 річний військовозобов’язаний Микола Р. пояснив свій вчинок… Така би лють мала бути спрямована на ворога, але на жаль Микола Р. вирішив в інший спосіб і тепер – потрапить за ґрати.

Чи могло бути інакше?

Так, звісно, що могло бути інакше, якби військовозобов’язаний Микола Р. для перемоги України зробив хоча б десяту частину того, що за час служби зробив поранений ним військовослужбовець сержант Г., омріяна всіма нами перемога була б набагато ближчою.

Але деякі хочуть перемоги чужими руками. Підхід, який дуже вигідний ворогу. І нам залишається тільки молитися, щоб батько, чоловік та син повернувся до своїх рідних.

Чомусь дехто забув хто їхній справжній ворог…

А той, хто сьогодні завдав цей підлий удар – завдав його ще й у спину тим військовослужбовцям, які з останніх сил, героїчно стримуючи навалу ворога, сподівалися на нього, на його підтримку… Однак ці сподівання виявились марними тому, що він своїми підступними діями сприяє тим, хто без запрошення прийшов сюди. Тим, хто прийшов вбити тебе, зґвалтувати твою дружину, доньку чи сестру, вкрасти і зробити «руzькими» твоїх дітей, позбавити їх майбутнього.

Невже треба багато розуму, щоб це усвідомити?

Невже можна зрозуміти та виправдати вчинок Миколи Р.?

Невже можна, вчиняючи таке, сподіватися на нашу Перемогу?

Шановні українці! Зупиніться. Озирніться.

Саме в єдності наша сила! Тільки спільними зусиллями, разом ми зможемо подолати підступного ворога та здобути таку бажану Перемогу.

Слава Україні!