Найстарша жителька Хмільницької громади Олена Олександрівна Владимірець з села Томашпіль 4 листопада відсвяткувала свій 95-річний ювілей. Незважаючи на свій поважний вік жінка активно трудиться на волонтерському фронті. Разом із донькою Олена Олександрівна виготовили понад 6 тисяч окопних свічок, виготовляють запалювачі для вогнищ, ранозагоюючі мазі та роблять багато інших речей, які наближають перемогу. А слава про хмільницьку волонтерку розлетілась по всьому світі.

Пані Олена пересувається на ходунках, та це їй не заважає допомагати українським військовим наближати Перемогу. Разом із своєю донькою Ніною невтомно волонтерять відколи розпочалася повномасштабна війна. Жінки виготовляють необхідні речі для фронту та, звичайно ж, смаколики. Бо як же без них?!

Цього літа разом із Ніною та сусідкою Катею переробили 48 відер фруктів: вишні, черешні, смородину, абрикоси, груші, персики, яблука, сливи…  Усе це використали для виготовлення пастили.

І це ще не все! Бабуся-трудівниця перечистила цього літа відро часнику та декілька відер цибулі для виготовлення  аджики, салатів, кетчупів. Всього вийшло  242 банки консервації, 47 бутлів квашених огірочків та 13 трилітрових банок квашених помідорів, приправлених материнською любов’ю та щирою молитвою! Зараз усі заготовки разом із окопними тепловими світлячками пані Ніна  відправляє нашим захисникам.

Поважній трудівниці допомагають й українці з різних куточків світу, які виїхали за кордон: доставляють та оплачують парафін, пальмовий віск, теплі шкарпетки, хімічні грілки, каву…

А от донька -  пані Ніна - ще й організовує збір донатів на ЗСУ та відправляє на фронт дрони, турнікети, бензопили, ліки та інші речі, про які її просять захисники.

Ось так: жінки, які самі ж потребують допомоги та підтримки (95-річна пані Олена, 85-річна сусідка Катя вже досить давно пересуваються за допомогою паличок, а донька Ніна теж пенсіонерка й має інвалідність), вмотивовано та віддано підтримують незламних воїнів. Щодня моляться за життя та здоров’я українських титанів та працюють, не покладаючи рук. Тож нехай сили, енергія та віра ніколи не залишають цей надійний тил.