Сьогодні, 25 серпня виповнюється сто років з дня народження Наума Яковича Гольденберга - постаті, ім’я якої назавжди вписане золотими літерами в історію курорту Хмільник. Це був не просто талановитий керівник і лікар, а людина, яка зуміла перетворити мрію на реальність, створивши одну з найкращих оздоровниць країни - Медичний центр реабілітації залізничників.

П’ятдесят років свого життя - з 1954 по 2004 рік - Наум Якович присвятив розвитку цього унікального комплексу. Під його керівництвом з’явилися сучасні лікувальні корпуси, серед яких справжньою перлиною стало лікувально-діагностичне відділення, а також парк, що нині носить його ім’я. Саме завдяки Гольденбергу Хмільник став відомим не лише в Україні, а й за її межами як курорт, де поєднуються природні багатства та найвищі стандарти медичного обслуговування.

Його внесок відзначений почесними званнями — «Заслужений лікар України», «Почесний громадянин Хмільника», «Почесний залізничник», науковим ступенем кандидата медичних наук та орденами і медалями за працю і відданість професії. Але найціннішим результатом його життя стала не кількість відзнак, а те, що він залишив після себе — школу знань, досвіду і людяності.

Разом із командою високопрофесійних фахівців, Гольденберг проводив ґрунтовні дослідження лікувальних властивостей радонових вод і торфогрязей, розробляв новітні методики лікування. Багато з них — підводне витягування хребта, мануальна терапія, голкорефлексотерапія та інші — стали проривом у курортній медицині й досі застосовуються в Україні.

Наум Якович був не лише практиком, а й науковцем: він видав чотири фундаментальні монографії, які стали настільними книгами для лікарів-курортологів. Щоб передати досвід іншим, організовував на базі санаторію масштабні науково-практичні конференції з участю медиків з усієї України та з-за кордону.

Поруч із ним завжди була вірна соратниця — дружина, кандидат медичних наук Марія Ісаївна Доліна. Разом вони виховали цілу плеяду талановитих лікарів, для яких Гольденберг став наставником і прикладом.

У 2016 році Наум Якович завершив свій земний шлях. За його заповітом, він похований у рідному Хмільнику, де залишився жити в пам’яті земляків як легенда курорту і символ відданості своїй справі.

Світла пам’ять цій непересічній людині, чия праця продовжує жити в оздоровницях, у методиках лікування, в парку, що носить його ім’я, і в серцях тих, кому він допоміг відновити здоров’я та надію.

Віктор Пікуш, Заслужений лікар України