Олександр Крученюк - депутат Вінницької обласної ради.  Завжди активний та поміркований,  зважений у рішеннях та  впевнений політик зробив безліч важливих та корисних справ. Але мало хто здогадується про те, що ініціативний політик є також прекрасним сім`янином  та зразковим  батьком. На прохання розповісти про свою сім'ю, Олександр Васильович відповів коротко: "Сім'я для мене це сокровенне, це сенс мого життя". А  от його дружина Світлана виявилась бІльш говіркою на цю тему  і люб’язно погодилася поділитися родинними таємницями та особистими секретами.
 
  - Пані Світлано, розкажіть, будь ласка, як Ви познайомилися?

  - Я працювала в магазині, а Сашко працював агрономом. Він часто приходив щось купувати, як і всі відвідувачі. Взимку вже почав заходити частіше, купить якусь дрібничку, а на прилавку мені залишить цукерку, усміхнеться й піде.  Соромився, напевно. Пам’ятаю, навесні, на початку березня, ще сніг лежав, він зайшов до мене в магазин, запитав, як у мене справи і,діставши з-під поли малесенький букетик підсніжників, сказав: «Поглянь, вони такі ж тендітні й ніжні, як і ти» – і усміхнувся. З тих пір ми і почали зустрічатися.  

  – Часто відпочиваєте сім’єю, як саме і де?

  - Ой, на жаль, не так часто, як хотілося б, адже  наш татко дуже багато часу проводить на роботі.  Проте не можна сказати, що за родину забуває.  Зазвичай у вихідні ми йдемо всією родиною відпочивати. У теплу пору року – це річка чи ліс, у холодну – їздимо в зоопарк. А ще неподалік від нашого будинку є ставок. Узимку він замерзає, тоді Сашко збирає усю місцеву дітвору, і вони грають у хокей. Після того смажимо шашлик.  Емоції переповнюють і дітей, і дорослих.  Улітку, при нагоді, стараємося виїхати кудись на річку. Беремо палатки, м’яча, діти прихоплюють із собою вудочки – і їдемо відпочивати. Татко смажить нам шашлик або просто м’ясо стейками, воно в нього дуже смачно виходить. Наша родина полюбляє таку смакоту, – жінка усміхається.

   – Маєте  сімейні традиції?

  – Так, у нас дуже багато сімейних традицій. По-перше, ми святкуємо релігійні свята. Для діток найулюбленіше свято – це, звісно, день святого Миколая. Юлечка, уже старша і не вірить, що сам Миколай приносить їй подарунок, проте він передає їй через нас, батьків. А хлопцям  Миколайчик приносить подарунки, як і усім діткам – під подушку, – усміхається.
 

  –  А мамі з татом приносить подарунки Миколай?

  – Так, для нас, звісно, найголовніший подарунок – це здорові діти і мир в Україні. Ми постійно молимося за здоров’я і за мир. Сподіваюся, що Бог почує наші молитви і скоро агресор покине нашу країну і Україна розцвіте.  
  Особливими є також Новий рік,  Різдво, Водохреща та Великдень. На Новий рік Сашко з дітьми прикрашають ялинку, прибирають у хаті. Я готую святковий стіл. Ми обов’язково готуємо салат «Олів’є». Така традиція була і в наших родинах, коли ми з Сашком були ще не одружені,  цю страву  взяли і на свій новорічний стіл. Цього дня до нас приходять рідні і друзі. Гамірно й весело у нас.  
  Різдво  – це уже суто родинне свято.  На Святий вечір ми всі разом готуємо святкову вечерю.   Я готую вареники, тушкую рибу, капусту, діти теж мені допомагають, звісно, найбільше – донька. Усі страви у нас пісні. Тато наш готує кутю. Стараємося сідати вечеряти з появою першої зірки на небі. Перед вечерею усі переодягаємось у вишиванки.  Коли сідаємо їсти, Сашко  ставить на стіл свічку і запалює її, уся родина молиться, а вже потім приступаємо до вечері.  А 7 січня їмо м’ясо й інші жирні страви.  Дітки нам колядують, ми даємо їм цукерки, печиво та мандарини.
  На Водохреща Сашко з хлопцями примають купіль, а ми з Юлею занутритись у холодну воду поки що ненаважуємося. Однак всі сім’єю в цей день йдемо до річки. Хлопці зануруюються у воду, а ми з донькою лише вмиваємося Йорданською водою, а потім спостерігаємо за нашими козаками.  Обов’язково беремо із собою гарячий чай в термосі та бутерброди. Після купелю зігріваємось чаєм та відпочиваємо на березі річки.
  До Великодня готуємося заздалегідь. Ми з донькою печемо паски, ковбасу, сир, фарбуємо крашанки. Сашко з хлопцями, якщо у нього є вільна хвилинка, напередодні печуть м’ясо. У неділю йдемо до церкви. Після служби у храмі уже вся родина сідає за святковий сніданок.  Потім йдемо до рідних чи друзів або запрошуємо їх до себе.

  – Як змінилося Ваше життя, коли він пішов працювати у Вінницьку ОДА?

  - Майже ніяк, єдине, що змінилося, то це те, що він менше буває вдома. Він увесь у роботі, постійно. У робочий час він працює на роботі, у позаробочий – на окрузі. Проте решту уже часу він з нами. Звісно, це кілька годин увечері та у вихідні. Проте ми всі безмежно цьому раді. Я й діти розуміємо, що такими справами теж треба займатися. Хтось має брати відповідальність за народ.
 
  - Ваш чоловік нині балотується в депутати до Верховної Ради, яка Ваша думка із цього приводу? Це було спільне рішення чи лише його?

  - Це було його рішення, але ми всією родиною його підтримуємо. Ми вболіваємо за Україну, за українців.  У Саші добре серце та щира душа. Він завжди комусь допомагає.  Коли розпочалася «Революція гідності»,  Сашко був на майдані.  Після того, як розпочалися воєнні дії на Сході країни, наша родина систематично передавала бійцям на фронт продукти. Ми з дітьми пекли пиріжки, варили вареники, передавали тушонку, закрутки, крупи та макарони.  Нині державі потрібні нові політики. Сашко – такий, у нього є молодість та енергія, а ще досвід роботи. Ми рано почали працювати. Досвіду в роботі йому вистачає, сил та енергії також. Підтримку вдома він має надійну. Сподіваємося і на підтримку виборців.