Активісти та волонтери організації прилаштовують вуличних тварин в добрі руки, дбають про те, щоб вони були проліковані та вживають заходів для сприяння зменшенню кількості безпритульних котиків та собачок у місті.
У розгорнутому інтерв’ю для нашого видання керівник організації Людмила Шевченко та заступник Вікторія Романюк детально розповіли про діяльнсть організації і те, як кожен хмільничанин може долучитись до врегулювання ситуації з безпритульними тваринами. 
- Звідки виникла ідея створення організації?  
- Шлях створення громадської організації розпочався із допомоги безпритульним тваринам та об'єднав людей, для яких щоденні добрі вчинки – не звичайна робота. Це їх стиль життя, світогляд, звичка, а також мрія і сенс змінити світ на краще. Ми займаємося врегулюванням кількості безпритульних тварин, лікуванням та стерилізацією, тимчасовим утриманням і пошуком нових власників. І це лише початок, адже попереду багато роботи.
Метою нашої організації є захист тварин від жорстокого поводження, охорона навколишнього природного середовища, а також сприяння гуманізації суспільства. Для реалізації поставленої мети ми прагнемо об’єднання зусиль та можливостей благодійників, волонтерів і просто небайдужих людей.
- Чому саме «Планета добра»?
- Назва організації «Планета добра» найточніше відображає діяльність нашої організації. 
Тема безпритульних тварин для України не нова. Багато міст великих і маленьких мають надмірну кількість безпритульних тварин, зокрема котів і собак. У великих містах об’єднуються люди для того, щоб врегулювати цю ситуацію: створюють притулки, організовують стерилізацію тощо. Поступово організації із захисту тварин починають створюватися й у маленьких містечках. 
У нас невелике місто, але курортне,  яке потребує охайності, чистоти, порядку, затишку, спокою, і хотілось би, щоб безпритульних тварин було менше.
-  Якою є ситуація з безпритульними тваринами в місті і яким чином  ваші активісти намагаються її врегулювати?
- Сьогодні в місті, як і загалом в країні безпритульні тварини з’являються на вулицях через те, що їх викидають люди. Найчастіше, коли тварина маленька і беззахисна або ж коли хвора чи старенька. Ці тварини дуже важко адаптуються до навколишнього світу, оскільки проживали в інших умовах, тому часто гинуть або  приводять потомство, яке стає вуличним, диким. Тож їх кількість  постійно збільшується. 
У Європі, як і в більшості країн світу кожна тварина реєструється, чіпується та має визначений перелік документів, де вказано дані господаря, за яким вона закріплена. І якщо така тварина опиняється на вулиці, її власник несе за це відповідальність. Європейці виважено ставляться до опіки над тваринами, а також не люблять витрачати кошти на штрафи. Тому там безпритульних тварин немає. 
Було б дуже добре, якби облік тварин було впроваджено й у нашій країні і була можливість ідентифікувати тварину та з’ясувати, хто її господар, якщо така тварина опинилась на вулиці. 
Наша громадська організація прагне сприяти гуманізації суспільства, достукатись до людей, щоб вони були відповідальними і не були жорстокими. 
- Які заходи вживаються для зменшення кількості безпритульних тварин у місті?
- Один із методів цивілізованого підходу до зменшення кількості вуличних тварин, зокрема собак,  в якому ми брали участь до створення організації і продовжуємо зараз, - це стерилізація.
 Декілька років поспіль у нас вже проходить в місті стерилізація безпритульних тварин за рахунок бюджетних коштів. Минулих років громадськість не була долучена до цього процесу і ми не знаємо, як це відбувалось. Цього року ми долучились до організації та контролю й ініціювали стерилізацію собак саме жіночої статі, зважаючи на обмежений бюджет (50 тисяч гривень при вартості стерилізації однієї собаки 1000 гривень).
Хоча в ідеалі стерилізацію мають проходити усі собаки. Це має відбуватись постійно та систематично.  
Багато тварин ми стерилізували за кошти, зібрані завдяки небайдужим людям. Потім стерилізованих тварин забирали люди. Або ж стерилізували собак, заздалегідь прилаштованих, бо брали це зобов’язання перед господарями. 
На стерилізацію кішок з міського бюджету кошти не виділяються, тому ми забезпечуємо організацію цього процесу за рахунок волонтерів та небайдужих людей.  Хоча безпритульних котів у місті також дуже багато. Маленьких кошенят постійно викидають на ринках, поблизу санаторно-курортних закладів та смітників. 
Через просвітницьку діяльність ми намагаємось донести людям розуміння того, що викидати тварин не можна, тому що це живі істоти. Вони мають свої почуття болі, страху… Любов до тварин потрібно прививати дітям. Є випадки, коли батьки спокійно спостерігають за тим, як дитина знущається з тварини. Потрібно розуміти, що в дорослому житті ця жорстокість буде проявлятись на людях. 
- Чи складно знаходити господарів для безпритульних тварин?
- Ми прилаштовуємо безпритульних тварин в різні міста України, і навіть за кордон.
Зокрема, одна з хмільницьких собачок зараз проживає в Голландії. Її забрала жінка, що відпочивала в одному з наших санаторіїв.  Також ми відвозили тварин до Львова, Вінниці, Києва… Завдяки інтернет-мережі та спільнотам захисників тварин, хворих котиків та собачок здебільшого забирають люди у великі міста, бувають випадки, коли людині з іншого міста сподобалась тваринка і вона її забирає… Поки шукаємо господарів, тварини перебувають на тимчасовій перетримці вдома у наших волонтерів. Для них це не просто, бо, щоб утримувати близько 10 і більше тварин, лікувати та годувати їх – потрібен час, кошти та зусилля. 
- Хмільничани активно долучаються до оголошених зборів коштів на допомогу безпритульним тваринам? 
- Щодо збору коштів на стерилізацію, то не дуже активно. Мабуть, ще не всі і не до кінця розуміють її важливості. Якщо оголошуємо збір   на лікування тварин, то  перераховують кошти, але переважно одні й ті ж самі небайдужі громадяни. Ми публікуємо у соціальних мережах чеки та звітуємо про кожну копійку, яку витратили. Сподіваємось, що статус офіційно зареєстрованої громадської організації сприятиме формуванню довіри у більшої кількості людей, і до нас долучатимуться волонтери та благодійники. Тому, що допомога завжди потрібна. 
 - Скільки членів громадської організації налічується на сьогодні? 
 - Поки що це четверо офіційних учасників-ініціаторів, але є і багато людей, які співпрацюють з нами, допомагають, підтримують та готують документи для того, щоб вступити до організації. Нам би хотілось, щоб якомога більше людей приєднувались до нас.
Активісти громадської організації переконані, - щоб мати чисте довкілля, здорових та доглянутих тварин у добрих господарів, потрібно об’єднуватися і працювати, за правило взявши вислів Пітера Скотта: «Нехай ми не зможемо врятувати всіх, кого б нам хотілося, але ми врятуємо набагато більше, ніж ті, хто навіть не намагався».