Грайливе білченя дарує неймовірну радість жительці м.Хмільника пані Галині. А потрапило миле звірятко у її турботливі руки випадково.
На території Управління соціального захисту населення, де працює жінка, ростуть високі ялини. От саме з однієї із них й випали малятка. За припущенням жінки, мама-білка відмовилася і викинула малечу з дупла. Їх було троє. Одне одразу загинуло, а двох інших - братика і сестричку, рятівниця Галина Володимирівна забрала додому і поселила їх у картонну коробку.
Як піклуватись про тваринок, жінка не знала. Але на допомогу прийшов всемогучий Інтернет та її діти, які живуть у м.Києві. Усі разом вони стали цікавитись інформацією про білченят. Перше, що вони дізнались, то це те, що малюкам місяць: дівчинка вже дивилась, а хлопчик відкрив наступного дня очки. Також довідались і про те, що руденьких годувати коров’ячим молоком не можна, оскільки вони не переносять лактозу, а козине навряд чи десь вони знайдуть. Тож діти поїхали у клініку, де обслуговують їхнього кота. І там їм неймовірно пощастило – їм подарували банку замінника котячого молока, соску, пляшечку і все необхідне.
- Наступного дня моя донька приїхала додому з Києва і привезла для пухнастиків усе необхідне, - розповідає пані Галина. - Ми доглядали малят, як могли, але, на жаль, одне білченя- хлопчик погано себе почував, був млявим і погано їв (мабуть через падіння стався забій). Проживши майже тиждень, рудохвостик помер. Дівчинка ж адаптувалась і з кожним днем стає сильнішою і жвавішою. Рудохвосте звірятко гарно їсть, бігає, вже не хоче сидіти в коробці. Дуже активна, іноді вже й сердиться і кусається, ще дуже любить, коли їй гладять животик, - посміхається Галина Володимирівна.
Поки що білченя кожних три години годують молоком, а згодом будуть давати горішки та всілякі смаколики. Непосидючій тваринці незабаром потрібен буде будиночок. Діти Галини Володимирівни планують змайструвати його власноруч.
- Я дуже прикипіла до своєї пухнастої подружки. Вона така мила, як дитя, не хочеться з нею розлучатись ні на мить! Вона мій позитив під час карантину! - тішиться пані Галина та дякує своїм співробітникам, які постійно пропонують допомогу та цікавляться долею тваринки.
Наталія Черненька