Християни східного обряду відзначають сьогодні одне із 12 найголовніших церковних свят року — Стрітення Господнє. Цього дня у церквах проходять служби Божі, а також освячують стрітенські свічки та воду. У цей день новонароджений Ісус Христос зустрівся з праведником Симеоном і пророчицею Анною.  Про походження свята і деякі заборони в цей день для нашої газети розповів настоятель церкви першоверховних апостолів Петра і Павла, протоієрей Іван Пукас.
«Назва Стрітення зі слов’янської мови означає «зустріч» - зустріч Бога з людиною. Одному із 90 перекладачів з древньої арамейської на грецьку мову Симеону припала частина пророцтва Ісаї, де були такі слова: «Діва народить, і залишиться дівою». Його це збентежило, як так може статися. Одного разу йому з’явився Янгол, який сказав: «Ти не помреш, доки не побачиш і не приймеш на руки». Тобто Діва народить сина Еммануїла, що означає «З нами Бог – Спаситель світу». Старець Симеон жив понад 300 років, і кожного разу, коли він приходив до храму, постійно вдивлявся у хлопчиків. І коли в храм прийшла Діва Марія, він взяв немовля її на руки і сказав такі крилаті слова: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє,  яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого, Ізраїля».
Стосовно народних вірувань про те, що в цей день зустрічається зима з весною, священник вважає їх правильною алегорією, адже «зима – це наша черствість, черствість душі без Бога, а весна – тепло, воскресіння, тому справді зустріч зими з весною – це духовна весна, коли все оживає і в людських душах.  Отець Іван розповів, що свято Стрітення відноситься до одного з 12-ти найбільших свят після Великодня. Воно прирівнюється до Різдва Христового, Йордану і інших великих свят. Священник наголошує, що цього дня треба молитися, покинути всі хатні справи і прийти до храму Божого. Щонайменше, що потрібно зробити цього дня – відвідати свою родину, приділити увагу тим, хто потребує опіки, уваги та підтримки. Це можуть бути нужденні, одинокі старенькі або хворі люди тощо.
У народі теж були певні заборони, більш побутові. Наприклад, на Стрітення не можна лаятися, сваритися, прибирати в оселі, вишивати, прати, працювати в городі та митися. Заборона на роботу має виняток, вона дозволяється, якщо це робота на благо іншим людям, необхідна допомога.
Заборона ж з приводу купання стосується лише лазні — адже щоб помитись у лазні, потрібно було працювати: колоти дрова, носити воду тощо. Щодо звичайного сучасного душу ніяких заборон немає.
Також не радили на Стрітення вирушати у далеку мандрівку. Через мінливу погоду у цей період мандрівника могли спіткати різні неприємності, тож люди раніше остерігались далекої дороги. Існувало навіть прислів’я: “На Стрітення вирушиш в дорогу – скоро додому не повернешся”.
Ще одна цікава заборона – класти у цей день гроші на кухонний стіл. Вірили, що тоді удача відцурається, а гроші буквально будуть витікати крізь пальці.