74-річний вінничанин Володимир Ратніков – тотально незряча людина, член обласної організації Українського товариства сліпих.

Водночас він вже десятки років успішно викладає філософію у Вінницькому національному технічному університеті. Володимир Ратніков є професором кафедри філософії і гуманітарних наук ВНТУ.

Він народився і закінчив педінститут у містечку Новозикові Брянської області РФ. Опанував фах фізика-теоретика. Володимир Ратніков поступив в аспірантуру вже за іншою спеціалізацією, до Київського інституту філософії Академії наук України.

Після її закінчення у 1979 року почав працювати у Вінницькому політехнічному інституті. За виключенням чотирирічної перерви (пов’язаною із роботою у Вінницькому педінституті) працював у ВНТУ із того часу до сьогодні. Викладає не лише звичайний курс філософії, але й спецкурс для студентів «Філософія науки і техніки» та спецкурс для аспірантів «Етика і раціональність в науковому дослідженні».             

 — Із 2017 року я вже тотально незрячий. До цього частково мав зір. Коли я бачив, навіть писав формули із теоретичної фізики на дошці. Коли зір майже зник, вже викладав філософію, де особливо нічого писати не треба. Навчання переважно відбувається у усній формі, —  розповів він.

Спочатку Володимир Ратніков працював без помічника. Згодом він дізнався, що в рамках законодавства професор може мати оплачуваного помічника. Після тривалої боротьби за це право така конче необхідна людина у 2006 році була призначена. Нині цю функцію гарно виконує лаборант Дмитро Лєбєдєв.  

— Він доставляє мене до університету і додому. Переважна частина занять у ВНТУ відбувається онлайн, і помічник обслуговує цю систему. Також Дмитро Лєбєдєв готує мені інформацію для лекцій — у пошуковій системі або за необхідності в бібліотеці, — розповів Володимир Ратніков.

Студенти спочатку дещо шумлять на лекціях, коли бачать незрячого викладача. Інколи доводиться їх заспокоювати. Хоча з часом все входить у нормальні рамки. А ось зі списуванням проблем немає. Професор дає такі завдання, які списати напряму практично неможливо, треба все одно думати головою. Запитання бувають різними — як у письмовій формі, так і в усній.

— Уходити з роботи в найближчий час не збираюся. Поки мені цікаво, буду викладати.  Взагалі нинішні студенти більш допитливі і виховані у порівнянні зі студентами часів СРСР. Тоді працювати із ними було менш цікаво, — наголошує Володимир Ратніков. 

Володимир Сазонович мешкає із дружиною-пенсіонеркою Дар’єю. Донька Олена – кандидат філософських наук. Разом із десятирічною онучкою Ладою вона через війну виїхала до Англії.

Пресцентр Вінницької обласної організації  УТОС.

  ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:---------------  

ВІКТОР БРОНЮК РАЗОМ ІЗ ВІННИЦЬКИМИ ПАТРУЛЬНИМИ ПРОВЕЛИ СПІЛЬНИЙ ЗАХІД ДЛЯ ШКОЛЯРІВ

Сподобалась новина - поділись нею з іншими.