Нині в Україні проводиться адміністративно-територіальна реформа, яка  передбачає створення об’єднаних територіальних громад. Україна аграрна країна, а тому новий цивілізаційний вибір її розвитку стосується сільських місцевостей, де виробляється основна частина забезпечення країни. 
   Сільські жителі хочуть працювати на своїй Богом даній землі, хочуть мати робочі місця, гідні доходи.  Люди прагнуть аби у селі були сучасні освітні,   культурні  і медичні заклади. 

  Нещодавно ми дізнались що на Уланівщині після прийняття Закону України  «Про добровільне об’єднання територіальних громад» уже декілька років справа не зрушилася з місця. На нашу думку, це цілком справедливо стурбувало відомого в Україні аграрія,  колишнього керівника великого господарства Володимира Тадейовича Вільчинського, а також керівництво Хмільницького району і селян. 
   Їх обурення цілком об'єктивне, адже на селі відсутні робочі місця, немає фінансових ресурсів, знижується народжуваність, занедбана сфера охорони здоров’я, закриваються школи. Селяни обрали керівників сільських рад, їхній святий обов’язок - дбати про добробут і здоров’я кожного жителя свого села. Однак поодинці цього вони здійснити не в змозі,  тому потрібно об’єднуватись, щоб розвивати та використовувати потужні аграрні можливості сіл.
   Люди мають розуміти, що майже весь додатковий продукт держави виробляється на селі, але перерозподіляється так, що у сільській місцевості залишаються мізерні доходи. Розрахунки підтверджують, що створена абсолютна додана вартість в рільництві розподіляється через трудову діяльність у ті чи інші сфери виробництва держави таким чином: 
   вирощування сировини і торгівля нею – 12-15 відсотків; 
   зберігання і переробка сировини – 25-30 відсотків; 
   торгівля готовими продуктами для використання – 48-50 відсотків; 
   інші використання – 3-7 відсотків. 
  Якщо сучасні потужні агровиробники продають зерно за кордон, то більше 80 відсотків доданої вартості, отриманої в Україні, вони дарують іноземним державам. Там виробляються якісні продукти харчування, корми для тваринництва, створюються робочі місця, отримуються фінансові ресурси. А та невеличка частина (12-15 відсотків) створеного додаткового продукту, що залишається в країні, належить великим агровиробникам, для сільської місцевості і її жителів нічого не залишається.
   Це саме той важлиий аспект, який важливо врахувати при формуванні об’єднаних територіальних громад. Адже після децентралізації централізованих надходжень у громад не буде. Настав час відмовитися від навиків минулого, набутого століттями штампу, «хай хтось», «хай влада» зробить. Потрібно чітко розуміти - своє життя покращує громада. Уланівщина, як і інші населені пункти країни, відчуває гостру нестачу будівельників, штукатурів, електриків, водіїв, верстатників, дорожників і багатьох інших спеціалістів.
   Щоб покращити становище, необхідно створювати умови, які б забезпечили збільшення доданої вартості, тобто щоб кошти залишились на місцях. Такі умови можуть бути створені на основі виробничої кооперації та інтеграції. Це дасть можливість відродити життєдіяльність у сільській місцевості. А щоб це запрацювало, потрібно створити три сфери діяльності: 
   - виробництво сировини; 
   - її зберігання і переробку; 
   - реалізацію готових виробів. 
   В основу виробничої кооперації та інтеграції покладено і теоретичні, і практичні концепції. 
  Перше, кооперування власників землі – це доказ того, що Сонце і Земля, які є базисом створення додаткового продукту через фотосинтез у листочках рослини, належать усім, що це спільна власність, хоча і на приватній основі. 
  Друге, виробнича кооперація та інтеграція формується добровільно на основі приватної власності, держава лише створює сприятливі умови для цього (економічні, правові і адміністративні). 
  Третє, інтеграція, яка передбачає виробництво сировини, її переробку і одержання кінцевого продукту, ефективно може діяти в умовах об’єднаних територіальних громад. 
  Центром організаційної структури економічної кооперації та інтеграції у виробництві кінцевої продукції мають стати сільські і селищні ради, а також нові формування об’єднаних територіальних громад. На нашу думку, об'єднані територіальні громади, при правильному господарському підході, цілком спроможні забезпечити фінансові надходження для своїх виробничих і соціальних потреб.
  В основі об'єднань має діяти постулат, земля повинна служити не предметом наживи, а засобом ефективного прояву енергії Всесвіту і Сонця на відповідній місцевості за допомогою людської праці. 
  Кооперація на селі допоможе: 
  - відновити розвиток тваринництва;
  - захистити дрібних фермерів і виробників, яких уже майже витіснили великі агровиробники;
  - забезпечити людей якісними продуктами.
  Адже усім відомо, що завезене з великих міст молоко нерідко виготовлене з порошку, у більшості солодких виробів міститься не цукор, а цукрозамінники, у яких 80 відсотків - хімія.
  У свою чергу, інтеграція трьох секторів агропромислового комплексу в межах об’єднаних територіальних громад на умовах кооперації, дозволить: 
  - спрямувати значні фінансові ресурси, зароблені в аграрній сфері, на її ж розвиток, а також на соціальну сферу та інфраструктуру села; 
  - створити велику кількість робочих місць у сфері переробки сільськогосподарської сировини та реалізації готових виробів;
  - аграрний бізнес стане більш прибутковим, а громада багатшою; 
  - місцеві органи і сільська громада самостійно вирішуватимуть, на що витрачати кошти.  
  Не менш важливим є питання медицини на селі, якою вона має бути. 
 Новітні технології медицини ХХІ століття змінюють наші уявлення про первинний, вторинний і третинний рівні медичної допомоги. Ці технології передбачають, що для надання первинної медичної допомоги на селі треба, щоб в амбулаторії, де працювало 3-6 сімейних лікарів, діяв діагностичний комплекс портативного цифрового обладнання, під’єднаного до інтернету: електрокардіо – і електроенцефалограф; ультразвуковий сканер; рентген-апарат. Такий діагностичний комплекс може бути у населеному пункті на 5-10 тисяч жителів, але у багатьох селах Уланівщини чисельність жителів становить значно менше. В таких умовах в селі недоцільно навіть будувати амбулаторію, а краще переходити до новітніх технологій медицини.
  Враховуючи, що чисельність лікарів на селі та кількість населення невпинно зменшується, телемедицина – єдиний спосіб забезпечити доступність діагностики. Портативний кардіограф, під’єднаний до смартфона, дозволяє не тільки лікарю, а й фельдшеру, медсестрі зняти електрокардіограму в селі і передати в амбулаторію, де її розшифрують і нададуть консультацію. Це дасть можливість жителям сіл не менше як двічі на рік обстежуватися, з метою запобігання ризику інсульту та інфаркту. Зважаючи на те, що життя та здоров’я людини - це найдорожче, що  у неї є, то лише можливість мати діагностичний комплекс уже є потужним поштовхом для об’єднання.
 Вважаємо, що об’єднана територіальна громада сприятиме створенню регіонального діагностичного центру на Уланівщині, а портативними електрокардіографами, під’єднаними до смартфона, зможуть користуватися як медичні працівники, так і громадяни. Подібні технології в медицині широко використовуються у Британії, США, Німеччині та інших країнах. Тепер – справа за громадою та ініціативними людьми в цій новій організаційній структурі.
  Ми, вихідці з  Хмільницького району, уродженці сіл Лозна і Лип’ятин, повністю підтримуємо рекомендації ініціативної групи щодо створення Уланівської об’єднаної територіальної громади, висловлені відомим у нашій країні аграрієм Володимиром Тадейовичем Вільчинським у газеті «Життєві обрії» від 1 червня 2018 року.  

 Поліщук Микола Єфремович,

народний депутат України 4-го скликання, колишній Міністр охорони здоров'я України. Доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМНУ.

Панасюк Броніслав Якович, 

академік Національної аграрної академії наук України, доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України.