Сьогодні, 2 квітня Володимир Тадейович Вільчинський зустрічає свою дев’яносту весну. У цей день далекого 1931 року народився, майбутній хлібороб, у простій селянській родині в селі Федорівка на Шаргородщині. Батько – Тадей Лаврентійович майже 40 років пропрацював біля горна сільської кузні, а мати Тереза Леонардівна – 35 років вирощувала цукрові буряки у місцевому колгоспі. Після закінчення початкової школи у рідному селі, а потім Копистиринської та Пеньківської, молодий юнак подався до Тульчинської ветеринарної школи. По її закінченні, свою трудову діяльність почав на Соснівському цукрокомбінаті. Потім армія, навчання у партійній школі, обрання головою колективного господарства «Перемога», робота на такій же посаді у колгоспі ім. Тараса Шевченка села Копистирина, закінчення Української аграрної академії…
Це лише основні початкові віхи становлення Вільчинського як керівника, вироблення організаторських здібностей, уміння управляти колективом, знаходити однодумців, спільними силами добиватися гарних економічних результатів, запалювати бажанням йти вперед до нового, незнайомого, незвіданого, але передового…
Щоб там нині не говорили, але у радянській державі вміли приглядатися до людини, бачити його організаторські здібності і задатки. Саме таким перспективним і був Володимир Вільчинський. У ньому не помилилися, запропонувавши очолити, створений попередником Мечиславом Білоусом, великий колгосп «Дружба» із центром в Уланові. У господарство входило 5 сіл, 7626 гектарів землі, в т. ч. 5632 га орної. Роботи – непочатий край. Ось саме тут й проявилося, сказане вище, вміння управляти непростим колективом. Із 1968 по 1993 роки – це час невтомної праці, тріумфу, перемог і успіхів, державних нагород уславленої сільськогосподарської артілі і її керівника Володимира Вільчинського. Він зумів згуртувати навкіл себе великий колектив однодумців, із якими порівняно легко вирішував всі складні злободенні питання. Недарма у 1971 році колгосп «Дружба» був нагороджений орденом «Знак Пошани», а хлібороби – різними орденами та медалями. Більше 15 років Уланівське господарство було учасником виставки досягнень народного господарства у Києві та Москві, нагороджувалося перехідними Червоними Прапорами та іншими високими відзнаками. Дбайливий господар добився прокладання 120 кілометрів газопроводу до всіх дружбівських сіл, будував школи і дитячі садки, фермські приміщення і соціальні споруди…
Йому пропонували вищі посади, забирали на партійну роботу… Та вірний Уланову, своїм однодумцям по с/г виробництву, Володимир Вільчинський продовжував невтомно трудитися, піднімати економічну міць «Дружби». Держава високо оцінила його заслуги, присвоївши високе звання Героя Соціалістичної Праці, кавалера трьох орденів Леніна, ордена «Дружби народів» та великого ряду інших високих державних відзнак. В. Вільчинський – «Заслужений працівник сільського господарства України», обирався членом ЦК КП України, обкому партії, депутатом Вінницької обласної і Хмільницької районної рад, заступником голови селянської спілки СРСР, був членом комітету Захисту Миру і головою її обласної спілки…
Він зумів у своєму чималому господарстві піднести і підняти трудову людину до висот її слави, і це незаперечно його заслуга.
Коли проходиш вулицями дружбівських сіл - дивуєшся: всі фермські, господарчі приміщення, освітні, культурні заклади, лікарні, ФАПи, дитячі садки, асфальтові дороги, газофікація і телефонізація… все це побудовано за головування Володимира Тадейовича. У всіх гарних, корисних справах уречевлена невтомна творча праця В. Вільчинського, його підлеглих. Все працювало на результат, на державу, на трудівників, на Уланів з його селами. Це все було, було…
Великий Ромен Ролан говорив: «Іскри залишає той, хто сам яскраво горить». І таким яскравим смолоскипом горів і освітлював шлях до перемог у с/г виробництві Патріарх українського села Володимир Тадейович Вільчинський. Виховавши біля себе цілу плеяду прекрасних трудівників, керівників, невтомний ветеран й надалі передає свій багатий досвід молодим аграріям, бере активну участь у громадському житті району, області і Уланівської сільської ради зокрема.
Микола ДОРОШ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ХУДОЖНИЦЯ З ХМІЛЬНИКА НА ВІННИЧЧИНІ ПИШЕ КАРТИНИ ФЕНОМ
Схожі новини
Популярні новини
