Майже 2 місяці наша землячка Юлія Соколовська очолює Міністерство соцполітики України. Про свою діяльність на посаді міністра вона чи не щоденно повідомляє на своїй офіційній сторінці у Фейсбук, а нещодавно розповіла про найголовніші кроки, які будуть реалізовані у мінсоці в інтерв’ю для видання «Інтерфакс - Україна». 

- Після призначення Ви змінили всіх заступників. Невже серед них не знайшлося нікого, хто міг би забезпечити тяглість попередніх реформ?
- Я давно знайома з практикою формування урядів в інших країнах. Міністр і заступники міністра – це політичні посади, вони приходять з тієї чи іншої політсили, так у світі заведено. При цьому є державний апарат, державні службовці. Забезпечення тяглості попередніх реформ, як ви це назвали, - це одне з їхніх завдань. Саме ці фахівці повинні рухати далі напрацювання, давати поради новій політичній команді і презентувати своє бачення, як відбувалися попередні реформи.

- Є позитивні кейси, які Ви будете продовжувати, наприклад "Прозорі офіси"?
- Щодо "Прозорих офісів", то наше завдання рухатися далі. Останнім часом ми мали багато зустрічей з людьми, які займаються впровадженням ЦНАПів. Ми взагалі хочемо, щоб наші послуги в соціальній сфері були доступні і в ЦНАПах в ОТГ, у нас уже є окремі проекти і пілоти. Тобто, щоб ці послуги були не лише в управліннях соцзахисту, а були ближчими і комфортнішими до людей. Це один з наших пріоритетів.  

- Що із впровадженого попереднім складом міністерства, на Вашу думку, робилося зовсім неправильно, потрібно йти в іншому напрямку?
- Це питання в цілому побудованої системи. Мені здається, що система багато десятиліть рухалася за принципом "так історично склалося". Те, що я хотіла б зробити – це проаналізувати причини, чому так сталося. Наприклад, дуже болісна для всіх і заполітизована тема – прожитковий мінімум. У нас до прожиткового мінімуму прив’язані зарплати, штрафи, податки і багато іншого. Загалом, до нього прив’язано більше ста виплат. І якщо на трішки підняти прожитковий мінімум, то це одразу зриває бюджет, бо все до нього прив’язано. Ми стали абсолютно відірваними від тієї цілі, яку мусить виконувати прожитковий мінімум.

- Найбільш хвилює громадян запитання: чи чекати наступного року суттєвого підвищення мінімальної заробітної плати?
- Мінімальна зарплата - це політика Мінекономіки. На рівні уряду ми вже домовилися про передачу цих функцій, прийняли відповідні рішення. Загалом, я вважаю, що у нас мінімальна зарплата стала просто податковою базою, це мінімум, з якого сплачуються податки. Це теж комплексна проблема, не мінімалки як такої, а проблема економіки, податкової системи, бізнесу.

- Все ж, наскільки сьогоднішній показник мінімалки відповідає часу? Профспілки говорять, що вона в цьому році мала б становити 7,7 тис. грн.
- Я дуже вірю в цифри і аналітику, у мене має бути все підтверджено даними. Я розумію, коли ми говоримо про прожитковий мінімум, де є певна методологія, це можна обрахувати. А от щодо мінімальної зарплати, важко сказати, з чого була взята цифра 7,7 тисяч гривень.

- Чи готова Україна до накопичувальної пенсійної системи?
- Насправді, щоб була накопичувальна система, спочатку потрібно створити дизайн: хто платить, скільки відсотків, зробити актуальні розрахунки, чи це буде вигідно людині. Плюс накопичення – це довгі гроші, тобто збереження. Зазвичай, це працює так, що кошти інвестуються, а значить, має бути ринок, куди можна інвестувати. На сьогодні в Україні такого ринку фактично немає. Ви знаєте, що був прийнятий законопроект про "спліт" – в ньому також є питання регулювання недержавних пенсійних фондів, Комісії з цінних паперів фондового ринку. Це вірогідно перші кроки, про які можна сказати, що якщо будемо рухатися в цьому напрямку ефективно, то за якийсь період часу зможемо запровадити і накопичувальну систему. Треба детально дивитися. Є країни, які давно запровадили накопичувальну систему і у них є досвід: що спрацювало, а що ні. І нам теж потрібно це розуміти.

- Тобто, в близькій перспективі накопичувальна система в Україні вводитися не буде, наприклад, наступного року?
- У короткостроковій перспективі навряд чи. У нас ще немає створеної інфраструктури, щоб це запрацювало, але вже є багато напрацювань. Взагалі, дослідження щодо накопичувальної системи показують, що очікування людей щодо цієї системи - завеликі, люди не до кінця розуміють, скільки це буде коштів.
І взагалі, я вважаю, що з нашою пенсійною системою - хоч це накопичувальна, хоч солідарна - насправді людина не розуміє, скільки вона отримає пенсії, сплачуючи ЄСВ. Це також проблема, і я б хотіла наступними місяцями цим зайнятися, просто пояснити людям, як працює наша солідарна система.

- Чи плануються зміни в діючу солідарну пенсійну систему?
- Як на мене, нинішня система - занадто складна. Є сім видів різних пенсій, є формула розрахунку. Я б дуже хотіла пояснити людям, як це працює, і спростити механізми. Ми ведемо активну роботу у цьому напрямку. Ми працюємо разом зі Світовим банком, який багато років знайомий з українською пенсійною системою. Зараз є нові тенденції в пенсійному забезпеченні у світі. У нас, в Європі, є спільна проблема – старіння нації, і доводиться реагувати на нові виклики і модернізовувати свої пенсійні системи. Ми якраз дивимося, як більш розвинуті країни подолали ці проблеми. У нас, до речі, буде інший виклик: скоро почнуть виходити на пенсію люди, які в 90-х роках офіційно не працювали, і на це ми теж повинні реагувати.

- Чи працює міністерство над зміною критеріїв визначення субсидіантів?
- Ні. Системно змінювати нічого не будемо. Ми реально проаналізували, як система субсидій починалася і як вона трансформувалася. Ми бачимо, що, в принципі, вона працює. Звичайно, до нас звертаються люди щодо окремих моментів. Є речі, які ми хочемо відкоригувати, але це не стосується критеріїв, це стосується певних технічних речей. Можу запевнити, що субсидій вистачить на всіх, хто їх потребуватиме. Ми заклали достатньо коштів.
- Що скажете про ідею президента щодо того, щоб люди старше 70-ти років взагалі не сплачували комуналку? Це можливо реалізувати?
- Ми говорили з президентом, в тому числі, і на цю тему. Президент озвучував цю ідею більш широко. У нього є бажання, щоб люди на пенсії жили достойно. Також він хоче, щоб Україна була країною, де хочеться провести старість.
Ми всі шукали можливі варіанти, щоб допомогти людям похилого віку. Несплата комуналки була як ідея. В цьому контексті ми подивилися на систему субсидій і побачили, що в середньому сім’ї субсидіантів платять за комунальні послуги близько 10% свого доходу. Чесно, це не такі великі гроші, але вони стимулюють людей до ощадливого використання енергоресурсів. Коли люди нічого не платять, як це було раніше, люди не економлять, бо не відчувають, скільки це коштує, хто за це платить. І це, знову ж таки, відносини між державою і постачальником послуг, а не з людиною, що є не найкращим механізмом, ми це проходили.

- Тобто нічого такого не буде, все обмежиться механізмом субсидій?
- Ми зараз це не розглядаємо. Зараз акцент – на продовженні політики субсидій.

- В одному із своїх дописів Ви назвали нововведення в проекті держбюджету, які не потребували змін до законодавства. Розкажіть, які законопроекти готує Мінсоцполітики, та що планується вносити на розгляд парламенту разом з прийняттям держбюджету-2020.
- Крім законопроектів щодо прожиткового мінімуму, також хочемо продивитися наші програми по малозабезпечених. Також хочу передивитися допомогу по догляду за людьми з інвалідністю. Знову ж таки, для мене дивно, коли жінка три роки в декреті отримує по 860 гривень в місяць, мабуть, це теж є сенс переглядати.
Є ще речі, які ми обговорювали з Міносвіти і уповноваженим президента з прав дітей, а саме, що стосується деінституалізації дітей. Тут ми хочемо почати працювати над попередженням і дивимося, які зміни в законодавство для цього потрібні. Щоб відійти від фінансування інтернатів, а перейти на допомогу сім’ї, щоб дитина залишалася в родині. Крім того, я дуже хотіла б, щоб ми з наступного року запровадили більш серйозний інститут фахівців соціальної роботи, щоб це реально були люди, які приходять в сім’ї і знають їх проблеми, а також можуть адекватно оцінити стан сім’ї і порадити, яку допомогу може надати держава чи місцеві органи.

- Які основні завдання Ви для себе поставили?
- Прагну розвивати соціальні послуги та здійснювати виплати тим, хто цього реально потребує, а ще чітко налагодити роботу над попередженням криз, а не на боротьбу з їхніми наслідками, і якщо це вдасться, то для мене це буде мегапоказник успішної роботи. Другий момент – це створення наших інформаційних систем і реєстрів, щоб знати, як ми можемо допомагати сім’ям грошима. Насправді, я думаю, що за рік ми можемо вийти на хороші результати.