Війна поставила нові завдання перед бізнесом і благодійними організаціями, і тут практика побудови «Астартою» соціально відповідального бізнесу та підтримка місцевих громад як ніколи стали у пригоді. Про досвід залучення допомоги від іноземних донорів та українських партнерів, підтримку працівників та локальних громад, переміщених осіб та військових, використання IT-рішень для потреб гуманітарних ініціатив та об’єднання бізнесу навколо платформи Common Help UA в інтерв’ю Delo.ua розповідає CEO агропромхолдингу «Астарта» Віктор Іванчик.

 

Про роль гуманітарної допомоги у бізнесі   

- Як змінилися пріоритети бізнесу «Астарти» з початком повномасштабної війни?

- Відтоді все особисте підпорядковане загальному. Тому насамперед ми сфокусувалися на вирішенні гуманітарних проблем і допомозі військовим.

Географія діяльності холдингу охоплює територію від Харківської області до Тернопільської. І так вийшло, що саме у ці громади прибувало багато людей, які переїжджали з районів активних бойових дій у безпечніші місця. Тоді ми поставили перед собою завдання допомогти громадам впоратися з цим великим напливом людей, тому надавали продукти харчування, речі першої потреби, облаштовували місця для тимчасового проживання. Одночасно почали співпрацювати з військово-цивільними адміністраціями. Доставляли потрібні вантажі, зокрема у райони бойових дій, а на зворотному шляху вивозили людей, які хотіли евакуюватися.

- Це і стало початком гуманітарного проєкту Common Help UA?

- Це стало місією для нашої команди. І ми зрозуміли, що потрібно систематизувати цю роботу, щоб бути ефективнішими і збільшити обсяги допомоги. Вже у березні 2022-го спільно з благодійним фондом «Повір у себе» ми вирішили створити гуманітарний проєкт Common Help UA.

- Проєкт, який допоміг вивести благодійну діяльність «Астарти» на новий рівень?

- Під час гострої фази війни проєкт допоміг мобілізувати команду, надав нових сенсів і спрямував її енергію на пошук нових рішень у критичних умовах.

Суттєво масштабував соціальну діяльність «Астарти». Якщо раніше до наших соціальних ініціатив долучалися сотні працівників, то сьогодні їх уже тисячі.

Щоб забезпечити повну прозорість усіх процесів, наші фахівці розробили цифрову платформу.

За ці 10 місяців нам вдалося допомогти більш ніж 799 тисячам українців, які постраждали внаслідок війни і 433 медичним та соціальним закладам України.

Про спільнодію бізнесу та залучення партнерів

- Навколо Common Help UA об’єдналися понад 25 міжнародних та українських організацій. Це була ваша цілеспрямована робота щодо залучення донорів?

- Співпраця з кожним донором має свої особливості. Але найголовніше для них те, що вони бачать, хто, коли і як отримав їхню допомогу. Ми не влаштовували спеціальних промоакцій чи великих фандрейзингових заходів, натомість надаємо кожному нашому партнеру детальні звіти про результати спільного проєкту. Так можна простежити, як зростала наша допомога. 

Першим відгукнувся наш давній партнер — Посольство Швейцарії в Україні. Уряд Швейцарії профінансував 5100 тонн продуктів харчування для територіальних громад. Зараз триває ще один спільний проєкт — відновлюємо інклюзивно-ресурсний центр у Бородянці, який був зруйнований під час російської окупації.

Майже одночасно спрацювали горизонтальні зв’язки наших працівників, і ми налагодили співпрацю з португальською спільнотою українців Ukrainian Refugees UAPT. Організатор Роман Куртіш. Вони відправили у Польщу літаками понад 100 тонн медикаментів, одягу та продуктів харчування. А ми своїми вантажівками привезли їх в Україну і через власні хаби передали лікарням та людям.

Потужну допомогу надали також українці, які мають бізнес у Клівленді, США. З початком війни у 2014 році Олександр Шараневич та Андрій Воєцький заснували благодійну організацію Cleveland Maidan Association, яка відтоді надає гуманітарну допомогу Україні. А від лютого 2022-го вони особисто возили гуманітарну допомогу у звичайних сумках. Пізніше налагодили перевезення вантажним транспортом і надали нам десятки тонн медичних виробів, які ми розподілили між медзакладами. 

- Яка натепер географія постачання гуманітарних вантажів?

- Вони йдуть до нас із США, Канади, Португалії, Німеччини, Данії, Франції, Великої Британії, Грузії, Швеції, Іспанії, Польщі та Франції. 

- Непросто налагодити логістику — доставляти вантажі з цих країн, особливо в умовах повномасштабної війни. 

- Допоміг багаторічний досвід зовнішньоекономічної діяльності логістичної служби «Астарти». На базі своїх активів ми створили мережу регіональних хабів, де приймали, сортували гуманітарні вантажі, а потім розподіляли їх по всій території України.

Важливим напрацюванням для нас стала співпраця з Всесвітньою продовольчою організацією ООН. На перших етапах ми перевозили їхні гуманітарні вантажі. Це були міжнародні та внутрішні перевезення. Потім почали брати участь у їхніх тендерах на постачання продуктів харчування. Результат нашої співпраці на сьогодні — понад 17200 тонн доставленого українцям продовольства.

Я вважаю, що український бізнес здатний виробляти якісну продукцію, щоб забезпечувати продовольчі програми міжнародної організації як в Україні, так і за її межами. Тому наша поточна співпраця має хорошу перспективу.

- До гуманітарних ініціатив долучаються здебільшого внутрішні меценати чи зовнішні міжнародні партнери?

- Приблизно порівну. Але частина наших проєктів — це не лише гуманітарна чи благодійна допомога, вони покликані розвивати малий та середній бізнес у громадах. Згодом ці підприємці зможуть разом із великим бізнесом стати основою відбудови України.

Три роки поспіль ми разом із «Пакт Україна» та за підтримки уряду Канади реалізовуємо програму «Крила», яка допомагає жінкам у сільській місцевості розпочати власну справу. Вже профінансовано десятки бізнес-ідей.

Коли ми показали результати цього проєкту нашому партнеру, німецькому банку з розвитку DEG, їм сподобався наш підхід і в листопаді минулого року вони надали 1 мільйон євро грантових коштів для фінансування 60 місцевих агробізнесів, які виготовляють продукти харчування, переробляють сільгосппродукцію, надають послуги (проєкт «Курс на незалежність»). Схожий проєкт «Сміливі» маємо з Райффайзен Банком — підтримуємо малих підприємців, які через війну були на межі виживання.

- Ви згадали про досвід партнерства з німецьким банком розвитку. А хто ще наважується вкладати кошти у розвиток українського бізнесу під час війни і чи легко залучати таких інвесторів? 

- З банками ми працюємо майже 25 років. З початком публічної історії компанії ключовим елементом динамічного розвитку є здатність залучати кредити. У нас гарна репутація та кредитна історія, тому вони нас підтримували під час усіх криз часів незалежності України. І у 2022 році нам також вдалося знайти порозуміння і продовжити фінансування компанії. Майже всі наші партнерські банки зберегли свою активність в Україні. Так, вони суттєво скоротили програми фінансування і підтримують тільки надійні й бездоганні щодо репутації і бізнес-проєктів компанії. Тому у нас немає проблем з фінансуванням. Але тримаємо наш кредитний портфель досить консервативним.

- У тій допомозі, що надходить Україні, на вашу думку, чого більше — кредитів чи грантового фінансування? 

- Щодо військової допомоги, то я бачу, що це безповоротна фінансова допомога, озброєння, обладнання тощо. Безумовно, паралельно з цим іде і кредитна допомога, яку треба буде повертати. І це нормально. Щодо бізнесу, то це тільки кредитна, за винятком донатів на гуманітарні проєкти.

Щодо ціннісного підходу важливо враховувати, що Європа переходить до парадигми сталого розвитку і готова фінансувати аналогічні проєкти в Україні. І це серйозна можливість починати розвивати такі програми вже зараз. Це проєкти з декарбонізації та енергоефективності. І наша компанія тут може бути піонером. Ми завжди намагаємося бути в авангарді сучасних тенденцій і вже працюємо у цьому напрямі з банками та потужними світовими гравцями.

Про виклики війни для бізнесу

- Зараз в Україні є проблеми з розподілом електроенергії, а багато потужностей вітрової та сонячної енергетики були зруйновані росією. Як брак електрики позначився на діяльності компанії? 

- Акцент на автономності в енергоспоживанні ми робили і до повномасштабної війни, адже нам критично важливо забезпечити безперервність виробництва. Майже десять років тому ми побудували біоенергетичний комплекс, який виробляє біогаз з органічних залишків цукрового виробництва і завдяки якому наш соєпереробний завод на 100% забезпечений і біогазом, і електроенергією. Усі наші тваринницькі комплекси та елеватори забезпечені генераторами для автономної роботи. Цукрові заводи під час сезону перероблення теж самостійно генерують електроенергію. Я вважаю, що децентралізація постачання електроенергії буде новою культурою. 

- Аграрний бізнес за майже рік широкомасштабної війни зазнав великих втрат. Наскільки відчутні ці втрати для «Астарти»? Як ви зберігаєте бізнес і маєте при цьому ресурси для допомоги громадянам та військовим? 

- Наші активи розташовані здебільшого у центрі та на заході країни, тому ми майже нічого не втратили. А те, що втратили, для нас доволі болюча тема. У травні на Харківщині російський літак випустив керовану ракету у наш трактор, внаслідок чого загинув співробітник. Це велика трагедія. 

На полі бою загинули і 13 наших мобілізованих співробітників, 21 був поранений. Сьогодні 346 співробітників нашої компанії захищають нас у лавах Збройних сил України. Ми забезпечуємо їх усім потрібним, виплачуємо заробітну плату, підтримуємо їхні сім’ї і будемо продовжувати це роботи до нашої Перемоги.

Від лютого минулого року наша компанія максимально мобілізувалася, щоб зберегти людей, допомогти сім’ям евакуйованих, зберегти активи, робочі місця і обсяги виробництва продуктів харчування, продовжити сплачувати податки і надавати допомогу. Є цифри. У 2022 році ми заплатили більше податків, ніж у 2021-му — 1,620 млрд грн проти 1,59 млрд грн. Фінансова оцінка благодійних внесків та гуманітарної допомоги проєкту Common Help UA — майже 600 млн грн. Окрім того, 41 млн грн спрямований на проєкти з розвитку підприємництва.

Про взаємодію з урядом та відбудову України 

- Як сьогодні налагоджена співпраця з українським урядом? Які ви бачите непорозуміння бізнесу і держави? 

- Ми можемо знайти безліч негативних прикладів, але я хочу сфокусуватися на позитивних. Від перших днів повномасштабної війни ми тісно комунікуємо з військово-цивільними адміністраціями, відповідаємо на всі їхні запити, серед іншої допомоги передали і 139 транспортних засобів.

Партнерство з державою у цьому сенсі покращилось, і я хочу, щоб саме ці напрацювання лягли в основу подальшої співпраці влади з бізнесом. Держава має бути справжнім партнером бізнесу, за умови, що партнерство — це взаємна довіра і повага.

А обов’язок бізнесу — вести свою діяльність прозоро, етично та відповідально.

Жодна зі сторін не може шукати собі виправдань на кшталт складної ситуації, війни чи «не на часі». Бо ми не побудуємо нову Україну і в Євросоюз не зможемо ввійти з гордо піднятою головою.

- На яких питаннях і напрямах доведеться сфокусуватись бізнесу, благодійним організаціям та уряду під час відбудови країни після перемоги?

- Спочатку потрібно буде вирішувати найнагальніші питання. Це відбудова житла, модернізація енергетики, відновлення довкілля, особливо пошкоджених війною ґрунтів. Усе це потрібно буде робити з урахуванням вимог сталого розвитку — екологічної, соціальної та управлінської сталості — і на базі сучасних ІТ-рішень, які сьогодні дозволяють ефективно воювати, а потім допоможуть ефективно відновлювати економіку.

Важливою умовою післявоєнного відновлення буде можливість виходу українського бізнесу на світові ринки. За час війни українцям вдалося створити нову культуру благодійної та гуманітарної діяльності. І я хочу, щоб ми цю культуру і ці наші спільні зусилля перенесли у бізнес і створили екосистему соціально відповідального бізнесу, щоб вийти на зовнішні ринки з нашими технологіями і товарами з великою доданою вартістю. Світ повинен знати бренд України не тільки як бренд сміливого, мужнього і стійкого народу, але й як бренд України і народу, який здатен виробляти сучасну високотехнологічну та якісну продукцію. І це принципово. Ми повинні створювати виробництво тут, в Україні, щоб наші найбільш підприємливі люди повернулися з-за кордону для створення нових виробництв.

- Вважаєте, що ті, хто зараз за кордоном, повернуться?

- Вони повернуться, коли ми тут почнемо цю діяльність. Ми (хто нікуди не поїхав, не збирався і ніколи не поїде) повинні створити цей фундамент для наших дітей, онуків, які зараз навчаються чи тимчасово проживають за кордоном. Повернувшись сюди, вони зможуть використати цей фундамент і відновлювати чи по-новому будувати країну.

- Яка роль благодійних фондів, зокрема платформи Common Help UA, у післявоєнній відбудові? 

- Безумовно, ми максимально долучимося до відбудови. Через освітні ініціативи. Розвиток освіти — одна з ключових інвестицій у відновлення України і допомога людям адаптуватися до нових реалій. Через проєкти з розвитку підприємництва. Проєкти «Курс на незалежність», «Крила», «Сміливі», про які я говорив, вже показали свою життєздатність. Їх потрібно максимально тиражувати.

Більшості волонтерів і фондів потрібно буде переорієнтуватися з підтримки військових програм на цивільні, гуманітарні програми розвитку. Думаю, що місця вистачить усім.

Однак ми розуміємо, що з Перемогою України загроза вторгнення не зникне. Нам потрібно буде розбудовувати систему цивільної оборони країни, готувати людей до можливого супротиву. Щоб підготувати сотні тисяч, а то й мільйони людей (наголошую, тільки за потреби) полишити свої цивільні робочі місця і стати на захист Батьківщини, потрібні дуже серйозні капіталовкладення і зусилля. Але коли ми це зробимо, а ми це зробимо обов’язково, жодному агресору не захочеться напасти на Україну, тому що вони будуть розуміти, що наша країна здатна захистити себе. Це питання вже сьогоднішнього порядку денного, і всі мають об’єднати зусилля у цьому напрямі, бо це наше майбутнє.

 

  ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:---------------  

ПОНАД 60 МІЛЬЙОНІВ ГРИВЕНЬ НА ПІДТРИМКУ АРМІЇ ТА ЦИВІЛЬНОГО НАСЕЛЕННЯ СПРЯМУВАВ БФ «ОМРІЯНА КРАЇНА»

 Підписатись на телеграм канал Gazetahm.org 

Сподобалась новина - поділись нею з іншими.