Сьогодні хмільничани попрощалися з захисником України  Вадимом Віталійовичем Данилком. Вадим проходив службу на посаді бойового медика. Загинув 28 березня 2024 року біля населеного пункту Часів Яр Донецької області, йому було лише 20 років, - повідомляють Життєві обрії.

Під час прощання з Вадимом присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять про всіх полеглих захисників, про тих, хто віддав своє життя захищаючи демократичні цінності суверенітет та майбутнє нашої держави.

З прощальною промовою до присутніх та словами щирого співчуття до рідних звернулися заступник міського голови Андрій Сташко, помічник-консультант народного депутата України Петра Юрчишина Андрій Барабан, колишня директорка першої школи, у якій навчався захисник України Галина Храповіцька, побратим Вадима Володимир Шурман, представник Хмільницького РТЦК та СП Віктор Любарець та Благочинний храмів Хмільницького району проієрей Іван Пукас.

З словами нестерпного болю до хмільничан звернувся дідусь полеглого воїна Василь Данилко. Його промова викликала хвилювання, а від написаних онукові віршованих рядків у присутніх котились сльози.

У мого сина теж був син
Худенький, тихий, як дитина, 
Син на війну йшов не один 
З собою взяв сина Вадима 
 

Це був лиш другий день війни 
Кацапи злі були, як воші, 
А один мент мені сказав, вони 
Пішли, щоб заробляти гроші.
 

А в бій пішли у перші дні 
Лиш патріоти України
 Життя й здоров’я на війні
 Забрали в них снаряди й міни. 
 

Лишились ті, що за життя
 Продадуть жінку і дитину. 
Страшне в них буде майбуття 
Якщо не встоїть Україна. 

А як же внук, а як же син? 
Яку послав Господь їм долю?
Воює син, а внук один
Досі лежить на полі бою. 

У сина ордени і медаль 
Красуються на міцних грудях.
А на душі важка печаль- 
Сина ніколи вже не буде.

За, що ми  гинем на війні, 
Розберись, Путлєр ти у себе.
Кацапи в тебе всі в лайні
І вчити жити нас не треба.

Якби в країні в вас був лад,
То ви жили б, як Епірати,
А то і досі всі підряд
Вночі в відро ходите с…

Рашиський ф'юрер, щоб ти здох
І твої діти і родина.
Війну закінчиш, ти, як лох,
Бо ще не вмерла Україна,

Василь Данилко-дідусь Вадима 10 травня 2024 р.

Данилко Вадим Віталійович народився у місті Вінниця 1 жовтня
2003 року. Дитинство проходило в Хмільницькому садочку Nº1. Після садочка пішов до загально освітньої школи Nº1 м. Хмільника. Вже після девʼятого класу Вадим вирішив бути медиком і вступив до Вінницького медичного коледжу імені академіка Заболотного де навчався за фахом фельдшера.
Коли у 2022 році навчаючись в коледжі на останньому курсі, розпочалось повномасштабне вторгнення, Вадим Віталійович без роздумів та вагань пішов до лав Збройних Сил України разом з батьком Віталієм Васильовичем.
Прослуживши півроку одружився на своїй коханій дівчині Олі, але урочисту частину весілля вирішили відкласти до закінчення війни.
Військову службу проходив бойовим медиком 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини А7339, мав звання молодший сержант, був відданим медичній справі та любив допомагати людям, був великим патріотом та прагнув справедливості у всьому.

28 березня 2024 року під час захисту Батьківщини від агресії російської федерації, Данилко Вадим Віталійович загинув поблизу населеного пункту Часів Яр, Донецької області.