Від воронячого нашестя і чиновницької бездіяльності в

Від воронячого нашестя і чиновницької бездіяльності в Хмільнику роками потерпають люди

Автор: Новини Хмільника Життєві обрії
13 квітня, 2020
6094 переглядів

У жителів вулиць Сергія Муравського та Котляревського увірвався терпець. Вони більше не в змозі терпіти вороняче нашестя та бездіяльність влади, а на обіцянки міського голови пана Редчика вирішити болюче питання люди уже й не реагують, мовляв: його обіцянки-цяцянки...

Причиною людської зневіри і розчарування стали більш як півстолітні тополі, котрі ростуть над ставом по вулиці Муравського, а на них сотні, а можливо й тисячі ворон облаштували собі житло. І якщо воронам тут добре живеться, то людям таке сусідство стає дедалі нестерпнішим, а неодноразові звернення про допомогу до владних структур міста чиновниками ігноруються.

- Ні прання вивісити, ні на лавку присісти, бо все скрізь загаджене воронами, - говорить мешканка будинку №11 Надія Грицюк.

Далі розмову продовжив її сусід Володимир Шеремета:

- З приводу цих тополь я особисто ходив у міську раду. На прийом до мера не потрапив, сказали на першому поверсі написати заяву. Просидів до обіду в черзі, кажуть: "Приходьте ближче до 17-ї години, приймемо у вас заяву". Прийшов, кажуть, що вже пізно, так і не прийняли. Але з мером я таки зустрівся, правда, не в міській раді, а тут, на вулиці Муравського. Він часто тут їздить своєю «Волгою», - продовжує розмову Володимир Андрійович.

- Поговорили. Повідав я пану Редчику про проблему, пообіцяв Сергій Борисович ці тополі зрізати через кілька днів. Відтоді минуло уже кілька місяців... Я його після того багато разів бачив, він часто на нашій вулиці буває, але про свою обіцянку навіть і не згадує. Йому ворони не заважають, а на людей такому великому начальникові, мабуть, однаково.

- На городі нічого мого немає, все належить воронам, - говорить жителька вулиці Котляревського Олена Кременчук.

- Груші, яблука, полуниця, яка де ягода є - все обкльоване. Я не можу нагодувати домашню птицю, бо тільки кинь що-небудь, як вороняча зграя тут як тут. Ця проблема нас уже роками проймає, але раніше так не було. Дерева підчищались, ворон було набагато менше. Взагалі останніх років п’ять на нашій вулиці нічого не робиться. Подивіться на Котляревського, пройдіться цією вулицею... Люди добрі, це страшно: у центрі курортного міста мати такі вулиці і дороги!

- А з дитиною куди подітися від цього постійного каркання та «бомбардування»? - запитує молода мама Юлія Крилівська.

- З 5 години ранку починається таке каркання, що не заснути. Квартиру провітрити неможливо, вікна, підвіконня - все загаджене воронами. У мене мала дитина, я прання сушу в квартирі, бо надворі не встигнеш почепити, як доведеться знову прати. Подивіться, скільки їх! Це зараз день, то вони ще порозлітались, а вдосвіта і ввечері їх в десятки разів більше. Це просто біда якась, куди хоч подінься від цього нашестя. Я особисто нікуди не зверталась з приводу цього питання, чула, що мешканці нашого будинку звертались, але, бачите, ніхто нічого не робить, - говорить Юлія Крилівська.

Звертались у міську раду і торік, і позаторік, і звернення підписували, а цьогоріч Володя Шеремета особисто до мера звертався, але реакції ніякої, - говорить В’ячеслав Верміяш.

- Цим деревам уже більше 50-ти років. Вони сухі, їх треба зрізати і всі проблеми вирішаться. Не буде цього сухостою - не буде ворон, не буде ворон - не буде цього каркання і антисанітарії, люди зможуть спокійно жити. Окрім того, сухе гілля може впасти і забити людину. У Хмільнику такі випадки уже були, і хто поніс відповідальність? Ніхто! Зовсім поруч проходить високовольтна лінія електропередач, навіть уявити страшно, що буде, якщо гіляка, падаючи, обірве провід, а поруч будуть люди чи діти, - переймається В’ ячеслав Миколайович.

Люди вкрай розчаровані: куди ще звертатись, хто допоможе, вони уже й не знають, зневірились, бо посилаються ними чиновники, з року в рік обманюють. Життя проходить, а люди страждають, та все ж надії не втрачають і сподіваються, що може хоч цього разу міський голова Сергій Редчик виконає дану їм обіцянку.

Спілкувався Олександр ОКОЛОДЬКО