Для українців, на жаль, уже давно минув той час, коли слово «війна» асоціювалося тільки з Другою світовою. Україна — поле бою вже понад вісім років, а з 24 лютого ми всі — приклад мужності, стійкості, незламності та сили духу для всього світу. Наш народ, мов єдиний організм, героїчно стоїть за свободу: захищає, рятує, допомагає, підтримує. 

З перших днів війни команда Благодійного фонду «Повір у себе» й агропромхолдингу «Астарта-Київ» стали єдиним гуманітарним фронтом, об’єднавшись із закордонними партнерами, і створила потужний проєкт Common Help UA. Пише Агробізнес сьогодні.

21 тис. тонн гуманітарної допомоги, 379 млн гривень фінансового внеску, підтримка 700 тис. + евакуйованих українців, 368 соціальних і медичних закладів України, які отримали допомогу — це результати діяльності проєкту сьогодні. А як усе починалося?

Говоримо з директором департаменту по роботі з персоналом, корпоративного партнерства та комунікацій «Астарти» Світланою Мозговою.

- Як виникла ідея створення проєкту Common Help UA, з чого починали?

— Ще в перші дня війни увесь топменеджмент і працівники підприємств згуртувалися й усіма можливими способами активно почали допомагати військовим і цивільним, які опинилися в гарячих точках: ми евакуювали наших працівників та їхні родини, допомагали військовим харчами, ліками, закуповували амуніцію.

Трохи пізніше до нас звернулася волонтерська ініціативна група, з якою ми співпрацювали вже раніше в рамках благодійного фонду «Повір у себе», і нам запропонували стати одними зі співорганізаторів проєкту «СпівДія».

СпівДія - це волонтерська P2P-платформа, ініційована Координаційним штабом із гуманітарних та соціальних питань Офісу Президента України, яка поєднує тих, хто потребує допомоги й охочих її надавати. Просто кажучи — допомога «від людини до людини». На ній фізичні особи чи організації лишають заявки про потреби, а інші — про можливість допомогти. До «СпівДії» одразу долучилися близько 100 працівників Астарти, ставши її кейс-менеджерами, що опрацьовують заявки, а також фахівці нашого IT-департаменту та AgriChain. Останні допомагали розробляти різні програмні рішення для «СпівДії». Зокрема, аналітичний дашборд, який допоміг робити аналітику по заявках й ухвалювати рішення щодо ресурсів.

Але дуже швидко ми зрозуміли, що наша волонтерська робота по всіх підприємствах така масштабна, а людей, що потребують допомоги, ставало все більше, що в рамках «СпівДії» нам стало затісно.

Тож вирішили започаткувати свою власну платформу — Common Help UAA. Назва платформи співзвучна з діяльністю фонду «Повір у себе». Нагадаю, що фонд «Повір у себе» було створено 13 років тому як освітянський проєкт, який підтримує науку, викладачів, талановиту молодь. Тепер же, з настанням війни, він зорієнтувався також на гуманітарний фронт.

- Common Help UA — це команда, хто ці люди?

— Ще на старті роботи ми створили на наших підприємствах вісім хабів: п’ять — на Полтавщині, два — на Хмельниччині й один у Вінницькій області. Директори хабів, які регулюють усі організаційні питання та налагоджують роботу на місцях, — це наші соціальні працівники, також до роботи залучаються інші працівники підприємств. На сьогодні це близько 1000 осіб.

І ви знаєте, насправді так: в темні часи добре видно світлих людей. У нашому випадку — це вся наша велика команда «Астарти», фонду «Повір у себе», всі наші партнери, з якими ми об’єдналися на шляху до перемоги.

Скажу більше про колективи «Астарти» та Фонду: працюючи з ними пліч-о-пліч вже багато років, знаючи цих прекрасних людей, я все одно була вражена. Силою духу, витривалістю, безстрашністю та єдністю. Те, як люди мобілізувалися, як зорганізувалися, які нові якості проявили, які нові ролі почали виконувати — це щось неймовірне та дуже потрібне в такий важкий час.

Ще вчора ти був, до прикладу, фахівцем зі сталого розвитку, а сьогодні ти як досвідчений логіст організовуєш доставку гуманітарної допомоги з різних країн — літаками, кораблями, потягами. А до цього ти шукаєш цю допомогу, менеджериш процес фандрайзингу, стукаєш у всі двері міжнародних й українських організацій і пропонуєш «Давайте разом допомагати українцям переживати війну». І двері відчиняються.

Дивовижно, але ти можеш встигати розв’язувати земельні питання всього холдингу й організовувати допомогу військовим частинам і підрозділам. Або ти пильно стежиш за інформаційною безпекою компанії й одночасно організовуєш допомогу як для постраждалих родин, так і для великих громад, що зазнали окупації.


- Як організовано роботу проєкту?

— Усі вантажі спочатку надходять на центральний склад, де їх відвантажують і обліковують із використанням системи зчитування штрих-кодів товарів.

Наступний крок — сортування, пакування та відвантаження для регіональних хабів відповідно до заявок, які директори хабів склали на основі аналізу потреб організацій і громад.

На хабах паралельно кипить своя робота: люди збирають та опрацьовують запити на допомогу, приймають вантажі від центральних складів, обліковують, формують партії для кінцевих отримувачів і, власне, роздають їх на місцях.

Ще один напрям — виготовлення продуктових наборів, які особливо потребують внутрішні переселенці, що опинилися без роботи й практично без засобів для існування. Ми готуємо тушонки, виготовляємо консервацію, зважуємо та пакуємо крупи, інші продукти та доставляємо тим, хто найбільше їх потребує.

Важливою складовою нашої роботи є й регулярне формування звітності. Ми контролюємо, щоб допомога надходила саме тим, кому вона справді потрібна, і не було корупційних зловживань. Тож працюємо чітко за списками, які формують у громадах, робимо фото- та відеозвіти. Усю цю інформацію надсилаємо нашим партнерам, від яких надходила та чи інша партія вантажу. Завдяки такій копіткій роботі забезпечили максимальну прозорість проєкту, а отже, і довіру до нас партнерів.

Як бачимо, робота масштабна, організовано багато процесів і робочих рук. Дякуємо нашим працівникам, що волонтерять 24/7, до того ж паралельно виконують свої основні обов’язки. Приємно також, що до роботи долучаються й самі переселенці.

Дуже вдячні й нашим фахівцям компанії AgriChain, які створили для проєкту сайт і адмініструють його, а також розв’язали низку інших завдань: у співпраці з командою нашого IT-департаменту розробили систему для обліку товарів на складах і розпізнавання їх за штрих-кодом у єдиній європейській базі даних; допомогли автоматизувати процес роботи з поточними та потенційними донорами завдяки налагодженню співпраці з платформою Creatio.

- Прихисток евакуйованих осіб: коли почали приймати переселенців і які умови створили?

— На початку війни ми почали надавати прихисток нашим працівникам та їхнім родинам із регіонів, де були активні бойові дії — переважно з Київщини. У нас на підприємствах є гуртожитки для сезонних працівників, де є всі необхідні умови для проживання — кухні, санвузли, меблі, посуд.

Пізніше почали приймати й інших внутрішньо переміщених осіб, які змушені були лишити домівки. Ми співпрацюємо з керівництвом громад, яке надає інформацію про людей, що евакуювалися до їхніх населених пунктів. А ми, своєю чергою, за можливості їх поселяємо. Дехто лишається тимчасово, а дехто — надовго. Адже не всім, на жаль, є куди повертатися.

Допомагаємо переселенцям і з харчуванням — як продуктами, так і можливістю обідати в наших їдальнях за пільговими цінами.

- Постраждалі люди потребують їжі, ліків, засобів для існування, адже багато хто лишився без роботи. Як вирішується це питання?

— Звичайно, в цьому напрямі ми також підтримуємо людей. Наприклад, ще навесні роздали всім охочим насіння городини, щоб вони могли виростити овочі на присадибних ділянках, де тимчасово проживають.

Також запустили проєкт щодо виготовлення консервації для родин переселенців. Механізм такий: збираємо у місцевих мешканців городину на бартерній основі — в обмін на наші крупи, зерно, цукор тощо — і з неї виготовляємо консервації. Окрім забезпечення переселенців харчами подібні проєкти мають іще одну важливу мету — стимулювання селян до вироблення агропродукції.

Крім того, це і певна кількість робочих місць для переселенців, бо ті, хто виготовлятиме консерви, отримуватимуть за це зарплатню. Деякі ж із переселенців уже офіційно працевлаштовано на наших підприємствах: ми раді їх вітати!

- За якими ще напрямами працюєте?

— Їх багато, адже ми співпрацюємо з громадами й організаціями в чотирнадцяти областях України. Передусім це гуманітарний напрям: як уже говорили вище, це допомога внутрішньо переміщеним особам і громадам харчовими продуктами, прихистком, ліками, одягом.

Другий великий напрям — допомога людям з інвалідністю. Ми уклали Меморандум про співпрацю та взаємодію з Національним комітетом спорту інвалідів України (НКСІУ), в рамках якого допомагаємо «Західному реабілітаційно-спортивному центру НКСІУ», де знайшли прихисток наші паралімпійці зі своїми родинами й інші переселенці з інвалідністю з різних найкритичніших регіонів України — понад 400 осіб. Уявіть, це люди, які прославили Україну на весь світ, феноменально виступивши на Паралімпіаді-2022 у Китаї та посіли рекордне друге місце в загальнокомандному заліку та завоювали 29 медалей! Сьогодні вони опинилися без найнеобхіднішого. Ми доставляємо їм харчові продукти та засоби гігієни, закупили ходуни, милиці, інвалідні візки й складники для них. Окрім того, закупили й передали настільні ігри, столик для малювання піском, набори для арт і ерготерапії дітям, які перебували у Західному центрі в літньому реабілітаційному таборі «Все буде Україна!», що організовує Регіональний громадський благодійний фонд «Право і демократія» в партнерстві з Дитячим Фондом Німеччини (Kinderhilfswerk ChildFund Deutschland).

Також підтримуємо пацієнток Оскільського психоневрологічного інтернату з Ізюмського району, що на Харківщині, який змушений був евакуюватися до Меджибожа, Дунаївців і Виноградівки на Хмельниччині, та внутрішньо переміщених осіб у тринадцяти громадах Хмельницької області. У цьому напрямі заручилися підтримкою Асоціації «Дунайська Соя», співпрацю з якою у нас налагоджено з 2019 року. Наша спільна допомога орієнтована не лише на людей, які вимушено покинули свої домівки, а й на внесок у стабільність економіки, бо всі товари, які ми передавали, закупали тільки у національних виробників.

Третім важливим напрямом є допомога деокупованим територіям — наразі це Велика Димерка, Богданівка та Буча на Київщині, які найбільше постраждали від рашистського свавілля. Відвідавши їх, ми були болюче вражені: стерли з лиця землі цілі вулиці. Страшно уявити, що пережили люди. Сім’ї роками будували оселі, а тепер лишились на руїнах. Тож намагаємося їм допомогти. Завдяки небайдужим уже зібрали 50 тис. гривень для облаштування тимчасового місця проживання родини Олександра Семка, яка виховує дитину з ДЦП, і чий будинок окупанти навмисно спалили заради розваги.

Для іншої родини — Антоніни Вакуленко, яка 30 років самостійно бореться за життя свого сина-інваліда, знайшли партнерів, які взялися фінансувати відновлення її пошкодженого будинку на суму 215 тис. гривень. Беремо під опіку й інші постраждалі родини.

Для Бучанської міської лікарні придбали десять вкрай необхідних генераторів.

Також забезпечили мешканців селища, які втратили житло та тимчасово проживають у гуртожитках, побутовою технікою, постільною білизною та іншими речами першої потреби; підтримали малозабезпечені сім’ї та людей з інвалідністю продуктовими наборами.

Ще один важливий напрям у партнерстві з фондом «Омріяна країна» — допомога нашим військовим, закупівля амуніції та забезпечення харчовими продуктами й медичними засобами. Від початку війни ми витратили разом на придбання всього необхідного майже 100 млн гривень. Зокрема, закупили 189 одиниць техніки — квадрокоптери, принтери, ноутбуки, планшети, мобільні телефони, відеокамери, телевізори, рації, 12 генераторних станцій, 50 тепловізорів, монокулярів, приладів спостереження, біноклів, 30 протигазів, 920 комплектів військової форми, 500 шоломів, 500 пар тактичного взуття, 2500 бронежилетів 4+класу захисту, безліч медичних засобів та інших предметів першої потреби. Від «Астарти» на потреби військових уже передано 108 одиниць автотранспорту та 16 тонн паливно-мастильних матеріалів.

- Масштабна діяльність зазвичай несе і багато перешкод. На які труднощі найчастіше натрапляєте?

— Найбільша проблема — брак ресурсів. Постраждалих, що потребують допомоги, з кожних днем стає все більше, тоді як донорів, готових допомогти, — усе менше. Сьогодні обсяги гуманітарної допомоги зменшилися майже у 5 разів, як порівняти з першим місяцем війни. Ми розуміємо, це закономірно: люди виснажилися фінансово й емоційно. Та ми не зупиняємося!

Певні труднощі виникають періодично і з логістикою, коли через незалежні від нас обставини доставка вантажів затримується. Але ж люди чекають на допомогу. Якщо медичний заклад зробив заявку на певний перелік ліків, які потрібні вже сьогодні, то затримки можуть коштувати комусь життя. В таких випадках намагаємося виходити із ситуації власними силами.

Та найтяжче, мабуть, психологічно — бути свідком людського горя, бувати в місцях, знищених ворогом, спілкуватися з тими, хто втратив близьких, майно. Щодня бути готовим до поганих новин із фронту. Знаєте, як ми контактуємо з військовими? Волонтери дають нам телефони одразу кількох осіб. Адже може статися, що хтось, хто потребував допомоги, на той момент, коли ми її відправимо, вже ніколи не відповість...
 

- Хто на сьогодні є партнерами проєкту?

— Їх багато, і перелік постійно поновлюється. Це і міжнародні волонтерські організації, благодійні фонди, бізнес, інформаційні ресурси, спортивні організації і навіть посольства. Географія допомоги також широка: Канада, Німеччина, Данія, Швеція, Велика Британія, Грузія, Франція, Португалія, США, Іспанія.

Щодо донорів, то наймасштабніші гуманітарні проєкти у нас були з посольством Швейцарії в Україні, які надіслали вантажів на 6 млн доларів. Також кілька партій вантажів отримали від португальської волонтерської організації UAPT, яку створено для допомоги українцям, що постраждали від війни. Багато коштів зібрав для нас благодійний фонд «Омріяна країна».

Серед наших партнерів — РайффайзенБанк і сервіс доставки Glovo, через додатки яких можна зробити благодійний внесок. Допомагають нам і Укрпошта та авіакомпанія SkyUP в частині доставки вантажів; компанія Carlsberg, Федерація роботодавців України, Vodafone, Центр Анни Київської, KSE (Київська школа економіки), німецький банк KfW, Всесвітня продовольча програма ООН, зазначена вище волонтерська P2P-платформа «СпівДія», цифрова бізнес-платформа Creatio, телеканал Espreso.tv.

І, звичайно, ми самі. Ініціативу переведення відсотка від заробітної плати проявили топменеджери компанії. До них долучилися й інші працівники, завдяки чому в рамках гуманітарного проєкту Common Help UA нам вдається втілити більше добрих справ.

- Які плани проєкту на найближчий час?

— І далі надаватимемо гуманітарну допомогу військовим, переселенцям та іншим постраждалим українцям. Важливим напрямом є інтеграція внутрішньо переміщених осіб у громади, щоб вони почувалися повноправними їх членами. Тому ми прагнемо допомогти людям із працевлаштуванням, залучаючи до виготовлення консервації та формування продуктових наборів.

Будемо працювати до Перемоги. Ми пересвідчилися, які наші люди працьовиті, чуйні, віддані, готові жертвувати своїм вільним часом й особистими інтересами заради справи, якою живе сьогодні вся країна. Це не може не надихати.