Зараз вишиванням нікого не здивуєш, та чомусь вважається, що такий вид рукоділля - то переважно жіноча робота. Більшість навіть і не уявляє чоловіка з тонесенькою голкою та ниткою в руках. А вони  існують!

  Олександр Жуплій – майстерний вишивальник з с.Качанівки, який так вправно вишиває, що йому можуть позаздрити навіть жінки.  За освітою він зовсім не вишивальник, та й працює не у сфері рукоділля. Окрім роботи на Жданівському цукровому заводі, на якому працює пан Олександр слюсарем контрольно-вимірювальних приладів,  у доброго господаря роботи вистачає й вдома… Та незважаючи на буденні клопоти, знаходить час і для творчості. 
  Олександр ще змалку захоплено спостерігав за вправною роботою жіночих рук: у його родині вишивала і мама, і сестра. Щоразу хлопчина бачив, як народжується диво – рушник чи серветка, скатертина чи подушечка. Переймаючи потихенько техніку вишивання, згодом вирішив спробувати й сам. 
  - Взяв я подушечку та й вишив. Трохи невміло, незграбно, з вузликами, але це захоплення мені припало до душі. З тих пір пішло-поїхало. Моя перша робота й досі зберігається, - пригадує чоловік. 
  Весь будинок тепер прикрашений шедеврами господаря. Та  не тільки будинок! Зараз вишивка – це дуже патріотично та модно, отож Олександр «змайстрував» своїй коханій дружині дві блузи. Одна - із чорного полотна квітне соняхами та маками, інша -  біла, милує око трояндами та фіалками. 
  Мало хто може похвалитися розкішним платтям, вишитим бісером. А донька Олександра Тетяна має таку красу. Вздовж та поперек рясніють на ній квіти, вишиті безліччю різнобарвних намистинок, покладених на полотно з любов’ю та від душі.
  А що ж то за вишивальник без власноруч вишитої вишиванки? Нині сорочка пана Олександра у процесі. Тож незабаром і він одягне вишиванку-оберіг. До речі, в давнину козаки самі собі вишивали сорочки та не довіряли цю справу жодній жінці. Вкладаючи великий зміст у вишивку, вважали її своїм оберегом. 
  Який би втомлений Олександр не був, а майже щовечора кортить вишити бодай рядочок... Але де рядочок, там і два,  три, а часом засиджується і до півночі. Таке воно – справжнє хобі, яке приносить неймовірну насолоду, а ще заспокоює та розслабляє.
  В арсеналі пана Олександра, окрім вбрання, є й вишиті рушники, подушки, картини та  багато іншого. А ще майстер урізноманітнив своє хобі і захопився алмазною вишивкою! Виконані в цій техніці картини вражають коштовним виглядом, а все тому, що так ефектно сяють. Викладаються вони за певною схемою маленькими різнокольоровими камінчиками, які потім виграють усіма кольорами веселки, надаючи картині  незвичайного розкішного вигляду.
  Чарують та милують шедеври майстра. Його роботи  дивовижні та сповнені такої любові, що відчуваєш, як вони й тебе наповнюють радістю та заряджають енергією. Цікаво, а чи є ще такі чоловіки у нашому районі, які ось так, завдяки звичайній голці та нитці створюють таку захоплюючу красу?

Наталія Черненька.
"Життєві обрії"