Cправа про зґвалтування школярки стала іспитом на зрілість для українського громадянського суспільства

Гірське село Верхні Ворота на Закарпатті. У серпні 2021-го троє підлітків заманюють у підвал дівчину, ґвалтують, знімають це на відео. Згодом це 40-хвилинне (!) відео із сексуальними знущаннями хлопці поширюють у групах між учнями школи. Його бачить усе село – діти, їхні батьки, вчителі... Удома скривджена й налякана дівчина нічого не каже. Нею і ще двома дітьми в родині займається бабуся: мама на заробітках, а батько, який працює в будівельній фірмі, часто у відрядженнях. У бабусі кнопковий телефон, тож вона ці відео в мережі не може побачити в принципі. Село гуде про скоєне, проте бабусі й батькові про те, що сталося з дівчиною, люди не кажуть.

ЗҐВАЛТУВАННЯ БЕЗ ПОКАРАННЯ?

Майже через місяць до них додому приїздить поліція, розказує все та показує відео. Сім'я подає заяву до правоохоронних органів про групове зґвалтування неповнолітньої. Там відкривають справу за ч.3 ст.152 Кримінального кодексу України (зґвалтування), починається досудове слідство та розгляд справи. Вона затягується через війну на довгі півтора року. І ось в середині березня 2023-го суд виносить вирок – уже за м'якшою ч.3 ст. 153 ККУ (сексуальне насильство). Трьом обвинуваченим присуджують по п’ять років позбавлення волі, але звільняють їх від покарання, призначивши усім трьом іспитовий термін на два роки та грошову виплату постраждалій, яка складає купно близько 1,5 тисячі євро.

Крім зміни кримінальної статті, вражає те, що інтереси дівчини на суді представляє служба захисту дітей місцевої сільради, в якій секретарем працює... мати обвинуваченого. Ця ж служба подає на суд позитивні характеристики хлопцям, як, до речі, і школа, де навчаються діти.

Про вирок у справі виходять куці новини в кримінальних хроніках місцевих ЗМІ. Але вже за кілька днів топові блогери розкручують тему медійно, до неї долучаються попзірки, омбудсмен, нардепи, міністр освіти та правозахисники. Вона зачіпає усіх в країні, навіть тих, хто воює на фронті. Висловитися у справі про зґвалтування неповнолітньої із Верхніх Воріт вважає за обов'язок чи не кожен – від військового командира до священника.

За два дні після початку скандалу Генпрокуратура заявляє про оскарження вироку. Суддя, до якої в суспільстві виникає купа питань, йде на лікарняний, як і секретарка сільради. У школі позитивні характеристики хлопцям, які втрьох здійснили насильство над дівчиною та зняли це на відео й поширили його між учнями, – не коментують. Згодом у Вищій раді правосуддя заявляють про можливі дисциплінарні заходи щодо судді.

Наразі відомо, що обвинувачені хлопці знаходяться під домашнім арештом. Дівчина, над якою вчинили насильство, зі слів її батька, відвідує школу у Верхніх Воротах (до слова, обласна влада запропонувала їй змінити навчальний заклад на будь-який з обласних комунальних, коштом області). Батько збирається в Київ до групи правозахисників Масі Наєма, які погодилися консультувати сім'ю та вести справу. Сам Наєм запевнив, що працюватимуть найкращі юристи, та попросив знизити градус суспільного інтересу щодо дівчини й судової справи.

Власне, за законами поширення інформації за кілька днів так воно й станеться: мине час, пристрасті у ЗМІ вляжуться. Закарпатський Доґвіль заживе своїм звичним життям. Усі, хто терміново пішли на “лікарняні”, повиходять на роботу, когось, можливо, відсторонять чи навіть звільнять – залежно від того, як на ділі спрацює суспільний розголос, що розворушив людей у високих кабінетах.

Утім, жахлива ситуація з дівчиною, яку по суті, скривдили двічі: вперше – зґвалтувавши у 2021-му, вдруге – не покаравши кривдників у 2023-му, насправді є екзаменом для суспільства. Ситуація з розголосом вже після вироку суду довела, що громадянське суспільство в Україні є і воно працює. Навіть "дистанційно", щодо таких гірських сіл, де не сказати б, що толерують, але й не надто переймаються подібними випадками. Головним питанням лишається наразі – який у нашого громадянського суспільства буде коефіцієнт корисної дії?

БАТЬКО ДІВЧИНИ ХОТІВ ОСКАРЖУВАТИ РІШЕННЯ СУДУ ОДРАЗУ, ПРОКУРОР ВІДМОВИВ

Батько дівчини з Верхніх Воріт пан Віктор не згоден із вироком Воловецького райсуду, що присудив трьом хлопцям, які вчинили сексуальне насильство щодо його 14-річної доньки, 2 роки умовно з грошовою виплатою. Чоловік каже, що днями їде в Київ на зустріч із правозахисниками, які погодилися надати правовий супровід у справі. Далі оскаржуватимуть рішення Воловецького райсуду.

- Одразу після винесення вироку ми вирішили подавати апеляцію. Я зробив звернення до районного прокурора, щоб він дав на оскарження, – він відмовив. Я з вироком прийшов додому. Уже вдома ще раз поспілкувався з дружиною, мамою (бабусею дівчинки – авт.), потім знову пішов у Воловець до прокурора, і мені відмовили в оскарженні. Тоді вже почав перелистувати мережу, шукати в Інтернеті номери телефонів довіри, правозахисників і так спробував надати справі розголосу, – каже батько дівчини.

Він говорить, що досі справа, що стосується його доньки та тяглася з осені 2021-го року, не набувала резонансу, бо суд (оскільки підсудні – неповнолітні) відбувався у закритому режимі. Зараз на неї є реакція влади та правоохоронних органів.

- До мене на вихідних багато людей приїжджало, правоохоронці, журналісти підтримують. Я зараз збираюся їхати на Київ, в Генпрокуратуру та до адвоката Наєма, який пообіцяв надати підтримку. Він готовий зустрітися та допомогти, – каже пан Віктор.

У СЕЛІ ПРО ЦЕ ГОВОРЯТЬ ЛИШЕ ПОЗА ОЧІ

Питаємо, чи готова родина, а головне – дівчина ще раз пройти через страждання, аби добитися справедливості.

- Готова. Я з нею. Вона, коли побачила вирок суду, розгубилася – найбільше боїться, що їй би довелося ходити з ними в школу. Вона зараз вчиться в 10 класі, вони – в 11-му, на рік старші, – каже батько.

З його слів, хлопці зараз перебувають вдома в селі, під домашнім арештом.

Питаю, чи змінилося сприйняття ситуації в селі після розголосу справи.

- Не можу вам сказати, бо ні зі мною, ні з бабусею, ні з донькою про це в селі ніхто ніколи не говорить. Мені потім доносять, що обговорюють поза очі, але з нами напряму – ні. Іще у 2021 році, коли я нічого не знав, у селі ходило те відео, але мені його не показували. Навіть потім вже, коли до нас приїхала поліція, я не хотів його дивитися, – каже він.

Коли тривало слідство, говорить пан Віктор, донька відвідувала школу – її відпрошували з уроків на допити та дачу показів.

Попри те, каже чоловік, підтримки в селі їм також не виказують. Тобто, як можна зрозуміти з його слів, про це просто не згадують – ні осуджуючи хлопців, ані висловлюючи співчуття родині дівчини.

- До нас додому приходили просити вибачення за вчинок дітей їхні батьки. Я з ними говорив тоді. Сказав по правді: нічого до вас не маю, але вони (хлопці – авт.) за скоєне мають відповісти. Я їм це не пробачу ніколи, – каже чоловік.

ПРОКУРОРИ “ЗАБУЛИ” ДОДАТИ ЩЕ ОДНУ СТАТТЮ – ЗА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ПОРНОГРАФІЇ

Як далі поведеться прокуратура та суд – буде видно. До реакції Києва речниця Закарпатської обласної прокуратури коментувала, що вони мають 30 днів на оскарження і наразі прокурори не вирішили, буде апеляція чи ні. Нині у відомстві справу не коментують і відсилають “на Київ”. Питання у суспільства і до прокурорів, і до суддів. Цікавить передусім те, як і на якому саме етапі стаття зі 152-ї ККУ змінилася на 153-тю. А також – як інтереси дівчини могла в суді представляти служба захисту дітей, якщо присутній конфлікт інтересів (як уже йшлося, мати одного із обвинувачених працює секретарем у сільраді).

Утім, юристи говорять про те, що прокуратура “забула” додати ще одну статтю обвинуваченим – а саме ст. 301 ККУ (виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних матеріалів). Зокрема, про це наголошують адвокати групи MORIS.

- Прокурор у кримінальному провадженні неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. Згідно вироку, протоколів огляду предметів (мобільних телефонів, системних блоків, оптичних дисків з файлами), виявлено сліди виготовлення та розповсюдження порнографічних предметів, серед яких зокрема і відеозапис під назвою “OMVH8284”, який підтверджує вчинення не тільки насильницьких дій щодо потерпілої, але й містить відеопродукцію порнографічного характеру (див. Закон України “Про захист суспільної моралі»). Про це зазначили у своїх показаннях потерпіла та неповнолітні свідки. Цитата №1 з вироку: “… всупереч її волі, знявши одяг та нижню білизну, що були на потерпілій, вчинив щодо неї дії сексуального характеру… Особа_7 знімав все це на телефон”. Цитата №2 з вироку: «Про факт насильницьких дій вона дізналася з відеозапису, який їй надіслала інша учениця». Цитата №3 з вироку «…він дізнався з відеозапису, який демонстрували учні школи та яке було завантажене в мережу Інтернет». Таким чином, прокурори мали кваліфікувати дії насильницького сексуального характеру в тому числі і за ч.3 ст.301 КК України – виготовлення, зберігання, переміщення, розповсюдження предметів порнографічного характеру, зокрема серед неповнолітніх, вчинені за попередньою змовою групою осіб, – йдеться в коментарі юристів.

Юридичні баталії навколо резонансної справи ще тільки розгортаються. Наразі Масі Наєм, група юристів якого взялася за справу, заявив, що в справі буде декілька адвокатів з різних юридичних компаній і сильною експертизою.

“Ми про верховенство права. Доб‘ємось його. Зараз ми не плануємо коментувати цю справу. Коли це буде доцільно і в інтересах тієї пані, а також з її дозволу – тоді обов‘язково ми це зробимо”, – написав він у Фейсбуці.

СУСПІЛЬСТВО БІЛЬШЕ НЕ ВВАЖАЄ НАСИЛЬСТВО "ПРИВАТНОЮ СПРАВОЮ"

Щодо випадку у “Закарпатському Доґвілі” спілкуємося із психологинею, соціологинею, експерткою з гендерних питань Мар’яною Колодій.

Насамперед вона береться пояснити, чому випадок так збурив суспільство.

- Тут наклалося одразу кілька факторів. Зараз ми – суспільство у війні, і ми стикнулися з великою кількістю випадків групового насильства у Бучі, Ірпіні, інших містах. Ми всією країною опинилися в ситуації, коли до нас була застосована повномасштабна агресія, і кожен з нас упродовж минулого року ставив собі питання: чим ми завинили, чим викликали насильство? Відповідь – нічим. Бо агресію не можна спровокувати. Бо кривдник може в будь-який момент зупинитися. І тому я думаю, що ця ситуація глобально дає суспільству розуміння того, що не можна стигматизувати постраждалу особу, а кривдника виправдовувати, – каже експертка.

Мар'яна Колодій сподівається, що таке широке обговорення в суспільстві матиме наслідком те, що українці більше не толеруватимуть так званий “віктім блеймінг” (victim blaming, звинувачення жертви. – ред.), припинять виправдовувати кривдника через начебто неналежну поведінку постраждалої особи.

- Ми як суспільство доросли до того етапу, коли насильство не вважають приватною справою кривдника та жертви. Ми як суспільство готові сказати: “Ні, ми не будемо з вами спілкуватися, ми не будемо вас приймати за повноцінних членів суспільства”, – каже вона.

Експертка відзначає, що подібне насильство не можна просто вибачити.

З'ЯВИЛОСЯ ЗАБАГАТО “РОБІН ГУДІВ”

Хоча є й інша сторона справи: нашкодити, на жаль, можуть і ті, хто бажає допомогти.

- Зараз з'явилося багато “робінгудів”, які готові бігти у Верхні Ворота рятувати дівчину і карати кривдників. Це недопустимо. З дівчиною мають працювати психологи, фахово, дуже обережно. Наразі дуже важливо не розголошувати її ім'я та особисті дані, також як і відомості про звинувачуваних – Уповноважений з прав людини повинен взяти це на себе. ЗМІ також мусять зупинитися: треба розуміти, що зараз на хвилі розголосу дівчина змушена буде знову все це пережити. Для неї це вже навіть не перша ретравматизація, адже вона переживала це раз у раз, коли розповідала про те, що сталося: рідним, потім поліції, потім слідчим, потім на суді і узагалі щоразу, як питали, – каже Колодій.

Експертка упевнена, що досі ніхто не консультував родину, як їм варто поводитися, аби дівчина не отримала ще більшої травми.

- Батька, рідних можна зрозуміти – вони хочуть глобальної справедливості. Але травму отримала їхня донька. Це надзвичайно болісний досвід – з ним доводиться працювати дуже довго, з ним доводиться жити, і не завжди й не всім вдається повністю опрацювати цю травму. Я сподіваюся, що ресурсу її організму вистачить, аби вона змогла це пережити та перейти. Якби я як мама, як жінка могла взяти частину її болю собі – я би взяла. Але їй доведеться вчитися справлятися самій, – каже експертка.

ДИТИНІ ПОТРІБНО ПРОСТО ЖИТИ, А НЕ ЛАМАТИ СИСТЕМУ ЧИ МІНЯТИ ЇЇ

Психологиня наголошує: суспільство зараз має зробити усе для того, щоб дослідити, чому не спрацювали ті, хто повинні були, в державному механізмі захисту, а також покарати винних відповідно до завданої шкоди у рамках закону та відповідно до алгоритму.

- Але цій дитині ми як суспільство маємо дати шанс на життя дівчини-підлітка. Не виносити цю справу, як прапор. Вона не має долати цю систему чи змінювати її. Вона навряд чи цього хоче. Вона, очевидно, прагне найбільше, аби її залишили в спокої. Ця дівчина опинилася в ситуації, коли на всіх етапах цієї дороги усі рішення приймали за неї дорослі, і треба визнати, що вони помилилися. Зараз вони більше не мають помилитися і наробити ще більшої біди. Тому треба підказати батькам, як поводитися в цій ситуації. Кожен в родині пережив цю травму, як міг і як знав. Зараз їм потрібно надати ту допомогу, яка не була надана в серпні 21-го. Щоб вони могли просто жити далі, – каже Мар'яна Колодій.

КОЛЕКТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЧИ БЕЗВІДПОВІДАЛЬНОСТЬ?

Колодій наголошує, що насправді про цей випадок було відомо і раніше. У серпні та вересні 2021 р. про нього говорили у пресі, знімали сюжети, його відслідковували експерти, що займаються правозахистом. Реакція спеціалістів була, відзначає вона, колеги домагалися, щоб справа була справедливо розслідувана. Але поки тривали слідчі дії, не можна було втручатися, судові засідання були закритими. Інтереси неповнолітніх – і постраждалої, і звинувачуваних – представляє служба захисту дітей, і до певного часу всі деталі справи закриті.

За словами психологині, такі справи дуже важко відслідковувати, якщо не класти на це весь свій час: судові засідання призначаються і переносяться, справа дорозслідується, з'являються нові деталі... Потім додалася війна – суди не працювали і не було узагалі зрозуміло, що буде далі. Тому потужна реакція суспільства відбулася вже тоді, коли був опублікований вирок суду. Тригером стало те, що неприпустимо давати умовні терміни за подібні правопорушення.

- Що стосується безпосередньо ситуації в селі, де на цю справу майже не було реакції людей, то це наштовхує на дві думки. Перша – або для них це унормована практика і загалом люди там готові толерувати насильство, сексуальне в тому числі. Типу, "ну, якщо ти опинилася в такій ситуації, то така твоя доля". Або ж друге – це ситуація колективної безвідповідальності. Тобто якась людина з Києва може написати розлогий пост про те, що відбувається у вашому селі, але ви не реагуватиме першими, бо як же ж це – розповідати про своїх!.. Та найгіршим є третій варіант: громада бере на себе колективну відповідальність. Просто вирішили: з людиною вчинили зле, але оскільки вона не із заможної родини, не має зв'язків, нема кому її захистити – то так і буде, – пояснює Марʼяна Колодій.

Експертка сподівається, що ми як суспільство зараз пройдемо цей досвід і покажемо, що не толеруватимемо кривдників.

Тетяна Когутич, Ужгород

P.S.  Коли матеріал вже був опублікований на сайті Укрінформу, з’явилося повідомлення Офісу Генерального прокурора, що прокуратура оскаржила вирок суду щодо сексуального насильства стосовно неповнолітньої. “Закарпатська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу з вимогою скасувати вирок Воловецького районного суду Закарпатської області та ухвалити новий вирок судом апеляційної інстанції”, - йдеться в повідомленні. 

  ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:---------------  

У ХМІЛЬНИКУ ДВОЄ ХЛОПЦІВ ПОГРАБУВАЛИ 18-РІЧНУ ДІВЧИНУ У НЕЇ ВДОМА

 Підписатись на телеграм канал Gazetahm.org 

Сподобалась новина - поділись нею з іншими.