9 березня цього року минає 207 річниця з Дня народження геніального поета Тараса Григоровича Шевченка. Світлий образ Великого Кобзаря − безсмертний, як і сам народ, що породив його. 
Тарас Григорович Шевченко – це слава і гордість українського народу. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею. Він росте  й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. 

Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 року у селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії у родині кріпаків Григорія Івановича Шевченка та Катерини Якимівни Бойко. Окрім Тараса у родині Шевченків було ще 6 дітей. 
Коли Тарасу було 9 років померла мати. Двома роками пізніше помер і батько. Залишившись сиротою, Шевченко у 1829 році став служником-козачком пана Енгельгарда, згодом переїхав з ним до Петербургу.  Уже на той час Тарас Григорович відкрив у собі талант до малярства та мріяв стати художником. Та ще більше мріяв про волю від кріпацтва. Саме хист до малювання допоміг Шевченку познайомитись із впливовими людьми, які викупили молодого художника та поета із панської неволі. 
Вільний, сповнений талантами Шевченко у 1843 році вперше повертається на Україну. Познайомившись із багатьма провідними українськими інтелектуалами, добре знаючи нелегку долю кріпаків, Тарас Григорович вирішив не миритись із російським пануванням та кріпацтвом. Революційні погляди привели Шевченка до зближення із членами Кирило-Мефодіївського братства – таємної політичної організації. Житель Київської губернії згадує: «Я теж жив в цей час (1847 р.) у Києві і добре пам’ятаю, - що вірші Шевченка читалися в багатьох гуртках, особливо кровними малоросами і студентами різних національностей, з особливим захопленням. Деякі тоді навчались малоросійській мові саме для того, аби читати та розуміти Шевченка».
Саме участь у братстві спричинило перший арешт Тараса Григоровича. Хоч участь у Кирило-Мефодіївському товаристві була недоведеною, у митця знайшли рукописний збірник творів «Три літа», в яких колишній кріпак відкрито виступає проти Великого руського царя. 
У III відділі імператорської канцелярії поета звинувачували в тому, що він «выражал плач о мнимом порабощении й бедствиях Украины, то возглашал о славе гетманского правления й прежней вольности казачества, то с невероятною дерзостью изливал клеветы й желчь на особ императорского дома».
Шевченка було засуджено у солдати із забороною писати і малювати. Всупереч забороні, Шевченко продовжував свою справу із ще більшим азартом. У 1847-1850 рр. Тарас Григорович написав 145 поезій. Тому не дивно, що  його поневолення тривало цілих 10 років. 
Дві мрії плекав Шевченко після звільнення - одружитись та оселитись десь над Дніпром. На жаль, жодна не здійснилась. Тарас Григорович прожив лише 47 років. Його душа відійшла у вічність 10 березня 1861 року. 
Талановитий художник, поетичний геній, саме таким бачили його друзі. Захисник українського народу, борець за незалежність саме таким залишається образ митця у серці кожного українця.