Справжній люблячий батько – це той, хто власним прикладом вчить своїх дітей порядності та правильній поведінці у різних ситуаціях. Для нього сім’я надважлива, і він є зразком для наслідування. Він дбайливий та люблячий, і той, про кого діти не замислюючись скажуть: «Він мій найкращий друг і наставник». В нашій країні відзначають День матері, а від минулого року офіційно призначили й святкування Дня батька, таким чином намагаючись підвищити статус чоловіка як батька у процесі виховання дітей. Щорічно цей день святкуватимуть у третю неділю червня.
Житель села Кустівці Олексій Довгаль – багатодітний татко, який обрав особливий процес виховання своїх діток. А їх у нього аж семеро: п’ять красунечок і два козака. Олексій Васильович вважає, що стосунки між батьком і дітьми мають бути дружніми, і головне, щоб вони свого батька не боялися, а поважали. Також він впевнений, що батьки повинні по можливості проводити зі своїми кровинками якомога більше часу, адже вони потребують їхньої уваги та любові. Так і він – батько, намагається будь-яку вільну від роботи хвилину присвячувати дітям. Чи то шашлики вдома, чи то атракціони у Вінниці – на все потрібно знайти час, який завжди у працюючого батька на вагу золота. Але, запевняє, робота роботою, а сім’я – то святе.
Олексій Довгаль 1978 року народження. Як і в кожному селі, для нього не страшна важка праця, адже уже змалку і колгоспних корів пас, і допомагав батькам з господарством. А коли йому було 12 років, не стало батька, тому змушений був із раннього віку працювати на комбайні. По завершенні школи навчався у Вінницькому технікумі електронних приладів. А далі – заробітки за кордоном, де зустрів свою кохану Тетяну. В 1999 році одружився і разом із дружиною стали жити в його рідному селі. Тринадцятого січня 2001 року в молодого подружжя з’явилася перша донечка Анастасія, а через 11 місяців того ж року народився синочок Василь. У 2003 році сім’я поповнилася ще на одну донечку – Світланку, а потім через кожен рік з’явилися і донечки Анна, Наталія та синочок Михайло. Найменшій донечці Оксані зараз 7 років. Про своїх дітей Олексій Довгаль розповідає з любов’ю, і, як на екзамені, без запинки називає рік народження кожної кровиночки. Зізнається, що з дружиною мріяли про велику сім’ю, і тепер з відповідальністю ставляться до забезпечення їхнього майбутнього. Старші діти вже здобувають освіту в навчальних закладах: Анастасія – у Вінницькому медичному коледжі, Василь – у Вінницькому аграрному університеті, Світлана – в Калинівському технологічному коледжі. Решта дітей ще школярі, але і їм необхідна матеріальна підтримка. Тому подружжя Довгалів працює задля майбутнього своїх дітей. Тетяна Євгеніївна, дбаючи про меншеньких вдома, доглядає й чималеньке господарство, порається на городі. З господарством допомагають і дітки. Татко їздить у сусіднє село, де працює в агрофірмі. А до того де він і ким тільки не працював, аби заробити на прожиття своєї сім’ї. Зараз краще, бо ж недалеко від дому. Після роботи працюють з дружиною вдома іноді й до півночі, адже в селі завжди є чим зайнятися.
- Дякувати Богу, всі мої діти між собою дружні. Дуже важко було зразу, коли всі були ще маленькі. За ними важко було вслідкувати: тільки вийшли з двору, дивишся, вже хтось в калюжу і вскочить. А тепер вони старші, можуть самі собі й їсти приготувати, коли треба, і на городі допомагають. Завжди намагаюся знайти час, щоб приділити увагу дітям. Так само й з подарунками на свята – нікого не обділяємо, - розповів Олексій Васильович.
Олексій Довгаль всіма силами підтримує свою сім’ю, натомість отримуючи розуміння дружини і віддану щиру любов своїх діточок. Багатодітний батько каже, що як би важко не було, бувають моменти, які розчулюють до глибини душі та додають сил. Як-от, наприклад, приємний сюрприз на 40-річчя, зроблений його сім’єю. Він, нічого не підозрюючи, приїхав у той день з роботи, аж побачив гарно прикрашені подвір’я і кімнати, а найрідніші зустріли його зі святковим тортом, подарунками і заспівали вітальні пісеньки. І саме в такі хвилини розуміє, що все у його житті недаремно, адже знає, що сім’я його поважає та любить не на словах.
Алла КОРНІЄНКО