Люди, які викидають безпомічних кошенят чи цуценят на вулицю свідомо розуміють, що прирікають їх на страшну смерть, в першу чергу від голоду. А бувають і вкрай жахливі випадки…
У страшних муках вмирали семеро цуценят, які впали до смоляної ями біля залізничного вокзалу у Хмільнику, де їх залишили бездушні господарі.  
Небайдужий хмільничанин дістав їх з ями та залишив просто неба. 
Смола на шерсті тварин засохла і вони не могли пересуватись. Близько доби песики лежали та жалібно скавчали. 
Рятувати тварин взявся військовий із села Малий Митник, який проїжджав повз на велосипеді та зупинився, почувши, як скиглять цуценята.  Роман  почав бити на сполох, аби врятувати бідолах. 
- Він звернувся до ветлікарні, звідти зателефонували до нашої громадської організації «Планета добра», - розповіла заступниця голови організації, волонтерка Вікторія Романюк. – Це сталось неподалік мого дому, тому я одразу ж разом із 12-річною донькою поїхала рятувати тварин. 
Вони були в жахливому стані. У трьох цуценят в смолі були лише лапки, вони могли бігати, а четверо – нерухомо лежали, бо їхні тільця були повністю покриті смолою, навіть мордочки й вушка. 
Коли ми приїхали, Роман вже мив їх олією, але вона не допомагала. Шерсть у тваринок довга, смола засохла, до неї налипло сміття. Тому ми вирішили відмивати соляркою. Роман придбав її на найближчій автозаправці. 
Ми розглядали ще варіант з розчинником для фарби, але ж він дуже токсичний. Розуміли, що й солярка шкідлива для малечі, але олією ми нічого не могли вдіяти. Мили обережно, щоб  не було потрапляння до вушок та носиків. 
Після того, як відмили смолу, песиків 5 разів викупали у воді із засобом для миття посуду, бо звичайний шампунь для тварин не допомагав. 
З того часу, як перестало працювати «смоляне» підприємство,  понад 17 років тому, до ями зі смолою часто потрапляють тварини й гинуть там. У це місце постійно хтось вивозить кошенят або собаченят. Поруч ще величезна яма з водою. Дякувати Богу, що немає випадків, що там хтось з людей втопився. Чому ніхто цих ям не прикидає? Накрили  хоча б чимось, бо ж до них можуть і діти втрапити, – обурюється Вікторія Романюк.
Песикам Вікторія та Роман зробили профілактику від інтоксикації – дали медичний препарат за рекомендацією ветлікаря. Напоїли водичкою та нагодували кашею. Один із врятованих цуциків поїхав з Романом у Малий Митник. Чоловік обрав собі хлопчика, який найбільше постраждав, доглядатиме його тепер вдома. 
Якби Роман вчасно не помітив тварин, вони могли б загинути. Проте, дякуючи щасливому випадку та добрим людям три дівчинки і чотири хлопчики – вижили, але тепер їм потрібні добрі, дбайливі господарі. Поки що за ними доглядає Вікторія, але з радістю віддасть тваринок у добрі руки та в новий дім. 
Песики мають схожість до вівчарок, виростуть середнього розміру. Стануть гарними охоронцями та друзями. 
Бажаючі взяти тваринку чи допомогти песикам із харчуванням можуть зв’язатися з волонтеркою за телефоном: 
+38 097 538 04 75