Християни східного обряду 19 серпня відзначають одне з найбільших церковних свят — Преображення Господнє, або Яблучний Спас.

Традиція його святкування існувала вже в ІV столітті, а можливо, ще раніше. Але саме в ІV столітті рівноапостольна імператриця Єлена побудувала на горі Фавор храм на честь Преображення Господнього.

Цього дня Церква згадує євангельську подію, коли апостоли Петро, Яків та Іоанн разом зі своїм Учителем Ісусом Христом піднялися на високу гору (за повір’ям, гора Фавор). Тут Христос преобразився, з ним сталася метаморфоза (грецькою це власне й означає – перетворення): Його обличчя засяяло, як сонце, а одяг зробився білосніжним і сяючим як денне світло. Поряд з Ним апостоли побачили двох старозавітних пророків – Моїсея та Іллю. Вони розмовляли з Христом про Його майбутні страждання. При цьому з хмари почувся голос Бога Отця: «Це Син мій Улюблений, Його слухайтеся!»

Після цієї чудесної події апостоли разом з Ісусом зійшли з гори вниз. Дорогою Спаситель суворо заборонив учням розповідати про побачене і почуте аж до Свого Воскресіння.

Смисл свята полягає в тому, що в преображенні Христос виявив Свою Божественну природу. Змінивши перед учнями Свою людську подобу, Христос показав їм, що Він – Бог. Під час преображення цілковито проявилася Пресвята Трійця: Бог Отець – в голосі з хмари, Бог Син – Ісус Христос, який показав себе в Божественній подобі, та Бог Святий Дух – у Божественному сяйві.

Один із головних духовних аспектів свята, на якому наголошує Церква – кожен християнин має прагнути до власного преображення, осяяння нетварним світлом подібно Христу, адже людина створена по образу та подобі Божій.

Священники цього дня на богослужіння вдягають білі одежі, що символізує те світло, яке побачили апостоли. За давнім звичаєм, у храмах цього дня після святкової літургії освячуються різні плоди – яблука, виноград, груші, сливи тощо.

Свято Преображення обрано для благословення плодів, бо в Єрусалимі, звідки запозичено Устав Східної церкви, саме в ту пору дозрівав виноград. Церква, благословляючи принесені плоди, утверджує думку про те, що все — від людини до рослини — має бути присвячене Богу як Його творіння.

Цього дня до церкви також несли святити квіти й мак, які потім клали за іконами, де вони зберігалися до весни. Навесні цей мак розсівають по городі, а сухі квіти на Благовіщення вплітали у коси.

На цей Спас також поминають померлих.

Для господарів свято символізує закінчення жнив та завершення літа. Цього дня примічали погоду. Якщо день сонячний та безхмарний — осінь буде сухою. Якщо дощовий — мокрою. Ясний день віщує морозну і заметільну зиму.

Святковою стравою на Спаса є печені яблука. Верхівку з хвостиком відрізають, виймають середину з насінням, кладуть туди мед або цукор і запікають. Господині готують також пироги й штруделі з яблучною начинкою. Їдять їх з узваром або грушівником - киселем зі свіжих груш.