Діти - наша радість, щастя, любов, підтримка та сенс життя. Заради дітей ми готові на все, аби тільки вони зростали щасливими. Усі діти потребують піклування, любові захисту своїх прав, життя та здоров’я. І тільки ми – дорослі, можемо їм це забезпечити, маючи для цього усі можливості. Тому, як нагадування, про те, що діти не в змозі відстояти свої права, забезпечити себе усім необхідним і було засновано Міжнародний день захисту прав дітей, який відзначають 1 червня.
Від того яке виховання отримають діти, наскільки будуть обласкані батьківською любов’ю та турботою, як будуть захищені - залежить їхнє майбутнє. На жаль, дуже багато дітей змушені рости у дитячих будинках, позбавлені всього цього. Але завдяки можливості усиновлення та програмі дитячих будинків сімейного типу у цих діток, все ж, є можливість отримати те, що для них настільки потрібне.
Саме такий будинок сімейного типу, де дітки зростають у любові та піклуванні, отримують освіту та можливість реалізувати себе у майбутньому створила сім’я Світлани Володимирівни та Сергія Вікторовича Єфімових із села Педоси Хмільницького району.
Ідея заснування дитячого будинку сімейного типу виникла у Світлани Володимирівни. Світлана Єфімова – педагог, працювала в школі села Лозова, а Сергій Вікторович – механізатором в Педосах.
Про державну програму будинків сімейного типу Світлана Володимирівна дізналася із газети. Взимку 2006 року вона звернулася у відповідні служби за роз’ясненнями та додатковою інформацією, але чоловік вагався та роздумував над цим питанням пів року, адже такий крок дуже відповідальний і зважитися на нього не кожен зможе. Та все ж Сергій зважився і вже на початку літа подружжя почало збирати документи для оформлення свого дитячого будинку. Уже на початку листопада того ж року Світлана та Сергій взяли до себе трьох перших діток, братів та сестру – Мішу, Галю та Грішу Рошаків з дитячого будинку міста Тульчин. Як розповідає матір-вихователька: «На той час Міші було п’ять років, Галі – три, а Гріші – півтора роки». Так розпочинався дитячий будинок сімейного типу сім’ї Єфімових. Спочатку роботу поєднували з вихованням дітей, а коли розпалися колгоспи Сергій Єфімов залишив роботу та став повноцінно виконувати обов’язки батька-вихователя, а Світлана ще три роки працювала у школі, а згодом повністю присвятила себе вихованню діток. Як зізнається Світлана Володимирівна – це було дуже важко.
– Було важко, коли взяли перших трьох діток, адже наших двоє дітей уже виросли і ми з чоловіком уже відвикли від дитячого галасу та малих турбот, - розповідає Світлана Єфімова. - До того ж діти, яких ми взяли з дитячого будинку дуже погано спали, для них все було нове, вони все пізнавали по-новому, їх не можна було залишити одних у хаті – гляди щось розіб’ють або зламають, а то чого й гірше. Одним словом були малі бешкетники. Ночами доводилося настилати щось м’яке навколо дивана чи ліжечка де вони спали, адже сон у них був настільки не спокійний, що вони постійно вертілися та могли впасти. Так тривало майже рік, поки діти не адаптувалися та заспокоїлися.
Прийомні батьки віддають усіх себе задля того, щоб діти отримали хороше виховання, освіту та змогли себе реалізувати у цьому житті та стали достойними людьми. І це не просто слова. Серед тих, хто вийшов з їхнього будинку, чого лише варті два сина, яких виховали Сергій і Світлана. Один з них - Міша Рошак виявив бажання пройти школу мужності, тому й вирішив піти на строкову військову службу. Мабуть, Михайла надихнув приклад старшого брата Василя Кутровського, який у свої двадцять років виявив бажання захищати свою країну та підписав контракт на проходження військової служби та відправився у зону АТО. На службу Василь пішов добровільно, незважаючи на вмовляння батьків. Як говорить Світлана Єфімова: «Ми були не проти того, щоб він йшов на службу. Просто ми з чоловіком бачили, що військова служба не його, адже Вася має ліричну натуру, по тій причині й вмовляли не підписувати контракт». Однак Василь не послухався та у 2017 році підписав контракт на три роки. Восени 2020 року повернувся та оселився у, вже рідному для себе, селі Педоси.
Двоє дівчат вийшли заміж й одна з них чекає уже другу дитину. Ще одна прийомна дочка Олена Кирилюк здобула вищу музичну освіту та має намір з нового навчального року розпочати викладацьку діяльність.
Допомагають Світлана та Сергій своїм дітям в усьому. Намагаються забезпечити їх і житлом. Так двом дівчатам спромоглися купити будинки в селі, третя дочка проживає в Хмільнику разом з чоловіком, а Варочка, саме так називають її батьки, оформила спадщину після бабусі й з чоловіком повернулася до рідного села Качанівки.
Серед тих, хто проживає в сім’ї Єфімових - Оля Нєкрасова навчається Хмільницькому аграрному центрі на кухаря-кондитера, а Гордієвська Яна - в Барському гуманітарно-педагогічному коледжі та здобуває професію вчителя початкових класів. У червні 2020 року сім’я Єфімових взяла до себе чотирьох діток. Найменшому на той час було п’ять років, а найстаршому - дев’ять. До того ж, двоє з цих діток перебувають на інклюзії та потребують особливого догляду. Як говорить Світлана Володимирівна: «Вкрай важко було під час дистанційного навчання, адже маємо в сім’ї чотирьох першачків двоє, з яких, з особливими потребами. Але завдяки моїм старшим дітям, які мені допомагали, ми усе подолали. І результат виявився настільки разючим, що навіть вчителі відзначили розвиток і результати, яких вони досягли».
- Як і дорослі, діти бувають різні, у кожного свій характер, але вони у нас золоті, дуже дружні та працьовиті. Допомагають по господарству, працюють біля землі, опанували техніку. Дівчата допомагають по хатній роботі, - говорить мати-вихователька.
Батьки дають дітям своїм усе необхідне, намагаються їх організувати – проводять різні заходи, вечори, є й свої сімейні традиції. Подружжя говорить: «Усе має бути як у звичайній сім’ї, тільки у нас - сім’я велика».
На даний час у сім’ї проживає десятеро прийомних дітей, а семеро дітей уже вийшли з будинку. Крім того виховало подружжя Єфімових і двох власних дітей та мають уже четверо онуків.
Діти, які «випустилися» не забувають про своїх прийомних батьків, навідуються, приїжджають в гості, постійно телефонують чи пишуть повідомлення, допомагають, чим можуть. Діти настільки люблять прийомних батьків, що один з синів - Ваня, навіть узяв собі прізвище Єфімов.
Як говорять батьки-вихователі: «Планів на майбутнє не складаємо та не загадуємо. Чи будемо брати ще діток на виховання - поки що не думали, адже в нас на даний час єдина мета – виховати дітей, яких уже прийняли під своє крило та випустити їх у світ справжніми людьми».
Юрій ЧЕХУТА
фото з сімейного архіву сім'ї Єфімових
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ХМІЛЬНИЧАНКА ПЕРЕМОЖНИЦЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО КОНКУРСУ «ЮНИЙ ДОСЛІДНИК»
Схожі новини
Популярні новини
