Сьогодні о 14:30 годині у Хмільнику відбулося загальноміське віче, на якому містяни віддали шану загиблому захиснику Анатолію Сиваку, - повідомляють Життєві обрії.

Хмільничанин Сивак Анатолій Іванович загинув 11 грудня в бою за Батьківщину поблизу населеного пункту Карлівка Покровського району Донецької області. Військовому було 48 років.

Заупокійлива молитва відбулася сьогодні у церкві Святих Первоверховних апостолів Петра і Павла у Хмільнику.

Віче розпочалося з хвилини мовчання за тими, хто віддав своє життя за незалежність України та з виконання хмільничанами державного гімну. Незважаючи на дощову погоду до прощання з Героєм долучилися сотні людей.

Зі словами співчуття до рідних та близьких загиблого звернулися: заступник Хмільницького міського голови Сергій Редчик, благочинний храмів Хмільницького району ПЦУ Іван Пукас, волонтер Микола Михальнюк, заступник начальника Хмільницького об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Олег Прокопович, помічник народного депутата Петра Юрчишина Андрій Барабан.

Сивак Анатолій Іванович, народився 22 липня 1974 року в місті Хмільник. Життєвий шлях Анатолія зразок добропорядності та професійності. Навчався в Хмільницькій загальноосвітній середній школі №1, де закінчив 11 класів в 1991 році.

Проходив службу вже в Збройних Силах України в період з 1992 по 1994 роки.

Трудовий досвід здобував на різних ділянках робітничих професій де заслужено отримував вдячність та повагу від споживачів його трудової діяльності. У Анатолія було багато захоплень. Любив працювати на городі, садив та вирощував дерева різних, навіть диковинних, сортів.

Був майстром столярних справ та професійно фарбував авто. Про таких говорять: «Золоті руки».

Та найбільшим захопленням у Анатолія було виховання його єдиного сина Артема, нині йому 9 років, якому повсякчас проявляв всю свою турботу та любов.

Але було багато й того, чого він терпіти не міг - брехні, лицемірства, пустослівʼя та байдужості. Анатолій жив за високими моральними принципами, і навіть дещо з перевищеним відчуттям справедливості, які привели його на Майдан.

З самого початку Революції Гідності, Анатолій був активним учасником акцій протесту на Майдані разом з іншими небайдужими хмільничанами громадського обʼєднання «Народне віче».

Після Повномасштабного вторгнення росії на територію України, не вагаючись, Анатолій з перших днів став до лав Збройних Сил України.Захищаючи рідну землю, брав участь у боях з російськими окупантами.

Вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, загинув 11 грудня 2022 року поблизу населеного пункту Карлівка, Покровського району, на Донеччині.

Захисника України поховали на Соколівському кладовищі.

У цей скорботний для усіх нас день висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Анатолія. Вічна пам’ять і слава йому! Вічна пам’ять і слава всім тим, хто віддає своє життя за свободу, мир і незалежність України.